“Як зайшов на поріг, так мама Іри в сльози: – Ти вже не ображайся, Олежик. І не чекай на неї. Заміж вона вийшла.

“Як зайшов на поріг, так мама Іри в сльози: – Ти вже не ображайся, Олежик. І не чекай на неї. Заміж вона вийшла. Нікому в селі не говорили, щоби тобі не повідомляли. Служба в тебе, навіщо зайві переживання Ірина дружила з Олегом зі школи. Красива дівчина, всі в селі заздрили її хвилястому волоссю, тонкій фігурці, … Читати далі

“– Я зовсім заплутався. Так, я одружений, у мене двоє дітей, яких я люблю, але й вашу онучку теж. У мене свій бізнес і Юлія Андріївна працювала у нашій фірмі, до неї часто приходила Катя, я закохався.

“– Я зовсім заплутався. Так, я одружений, у мене двоє дітей, яких я люблю, але й вашу онучку теж. У мене свій бізнес і Юлія Андріївна працювала у нашій фірмі, до неї часто приходила Катя, я закохався. Дружину я не люблю, але в мене тесть дуже впливова людина у місті, він може зробити так, що … Читати далі

– А чи слушно ми вчинили? – Запитував себе Олег

“– А чи слушно ми вчинили? – Запитував себе Олег Ірина мовчала вже другий день. Знала, але не казала нічого чоловікові. Бо чудово розуміла, що після того, як розповість усе Олегу, треба буде приймати рішення. А вона цього боялася – доведеться робити вибір. А як вибирати, якщо жоден із варіантів не буде правильним? Але нарешті, … Читати далі

“– Уявляєш Галю, він як цей, ну як його називають, що будинки підбирає, дивиться, а – рієлтор. Бачте підходжу я йому і мій дім, а мене навіть і не питає!

“– Уявляєш Галю, він як цей, ну як його називають, що будинки підбирає, дивиться, а – рієлтор. Бачте підходжу я йому і мій дім, а мене навіть і не питає! Так і заявив, що своїм хазяйським поглядом все побачив, все йому підходить, і навіть придумав, що де можна прибрати, а що прилаштувати. І таке зло … Читати далі

“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть!

“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть! – Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти її тепер хочеш на вулицю виставити, житло забрати! Юля здивовано моргнула. Вона навіть не … Читати далі

Таня відчинила двері своєї квартири і в першу мить подумала, що помилилася поверхом…

Таня відчинила двері своєї квартири і в першу мить подумала, що помилилася поверхом… У передпокої стояло чуже взуття: старі чоловічі черевики, кросівки підліткового розміру і якісь блискучі дитячі чобітки з паєтками. Запах тушкованої капусти і дешевих котлет тягнувся з кухні, а з вітальні доносився верескливий сміх дітей. — Господи, тільки не це… — видихнула Таня, … Читати далі

“– Ось так воно, батьків доглядати! Рідним дітям не потрібна, а невістка повинна!

“– Ось так воно, батьків доглядати! Рідним дітям не потрібна, а невістка повинна! Ганна відчинила холодильник і задумалася, чим нагодувати доньку на сніданок. На задньому плані чоловік розмовляв в коридорі телефоном. Після його дзвінків останнім часом у неї з’являлося бажання сховатися кудись і не виходити. – Ань, – почав чоловік, заходячи на кухню, – мені … Читати далі

“– З нас машина, а з вас квартира, – сваха говорила тоном, що не терпить заперечень. – Це ж справедливо?

“– З нас машина, а з вас квартира, – сваха говорила тоном, що не терпить заперечень. – Це ж справедливо? – Вони з порожніми руками приїхали, – прошепотіла донька Ганна, дивлячись у вікно. – Навіть квітів не купили! Марина поправила скатертину в альтанці. Перша зустріч із батьками нареченого – справа серйозна. Вона пів дня готувала, … Читати далі

“– Не можу повірити в це! Мій найкращий друг доводиться батьком Олексію! Більше чотирьох років няньчив сина і не міг подумати, що він не мій

“– Не можу повірити в це! Мій найкращий друг доводиться батьком Олексію! Більше чотирьох років няньчив сина і не міг подумати, що він не мій Інна та Віктор любили один одного зі школи. Після її закінчення Віктор вступив до авіаційного університету в іншому місті. Інна не змогла вступити туди. Вони дзвонили один одному щодня. Незабаром, … Читати далі

“– Мамо, годі дурити людей! Зовсім совість втратила! – Нічого я не дурю! – обурилася Тамара, притискаючи конверт до грудей. – Мій будинок, що захочу, те й зроблю!

“– Мамо, годі дурити людей! Зовсім совість втратила! – Нічого я не дурю! – обурилася Тамара, притискаючи конверт до грудей. – Мій будинок, що захочу, те й зроблю! Тамара повільно підвелася з-за столу. У руці – згорнутий конверт із якимись паперами. – Настала моя черга робити подарунки, – голосно оголосила вона, щоб усі гості почули. … Читати далі