Ганна Миколаївна цілісінький день бігала по магазинах, адже завтра для неї важливий день. Молодша дочка Женя народила первістка. Виписка о 14:00, а до того часу потрібно приготувати святковий стіл, поприбирати. Одяг на виписку для онука купити. Підготувати кімнату, бо Женю прокесерили, тому самій їй буде важко доглядати за дитиною, Тому на декілька тижнів Ганна Миколаївна […]
– Учорашній день… як поношену сукню скинув. П’ять років молодості… – дівчина не могла прийти в себе. Вона, починаючи розмову з Ігорем, сподівалася, що все-таки помиляється, що, можливо, у хлопця щось не гаразд на роботі, у душі, а вона допоможе йому впоратися. А тут – вона – вчорашній день
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАЦСу. Дівчина була чудовою господаркою. А ще лагідною та ніжною. Але останнім часом відчула охолодження стосунків. Точніше, холодніше ставав Ігор, часто бував не в настрої та не хотів спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На ніжність Тані […]
Обличчя Тамари Ігорівни засяяло. Вона глянула на мене, і в її очах палав неприхований тріумф. «Твій час вийшов», — безмовно казала вона
Тамара Ігорівна впустила виделку. Гучно, зі звуком, що змусив здригнутися і мене, і шестирічного Мишка. Виделка відскочила від ламінату й дзенькнула об ніжку столу. — Ох, руки зовсім не слухаються, — поскаржилася вона, дивлячись на мене з докором, ніби це я була винна у її незграбності. — Я підніму, мамо, — спокійно відповіла я, встаючи […]
– Так, до речі, мене звати тітка Валя. Мені 42 роки. Вільного часу у мене дуже багато. Буду уважно за тобою стежити
У понеділок Настя не вийшла на роботу. Сказала, що у неї чи то грип, чи то застуда. Буває. У вівторок Настя теж не вийшла. А в середу подзвонив її чоловік Іван і запитав, чи не з’являлася Настя в офісі. Виявилося, що він не бачив дружину з неділі. Телефон вона не бере, у подруг її немає, […]
– Ні, зачекайте… Ви, здається, щось переплутали. Тому що у мого батька немає дружини… Він… – промовила Інга трохи розгублено. – Нічого я не переплутала. Просто ти не все знаєш, – добродушно озвалася незнайомка, поправляючи халат на великому животі…
– Ні, зачекайте… Ви, здається, щось переплутали. Тому що у мого батька немає дружини… Він… – промовила Інга трохи розгублено. – Нічого я не переплутала. Просто ти не все знаєш, – добродушно озвалася незнайомка, поправляючи халат на великому животі… Інга ще раз подивилася на жінку та спробувала вкласти в голові неймовірну новину. Виявилось, що вже […]
– Оленко, доню, побула заміжня, галочку в паспорті поставила і на тому крапка
Раніше я про це й не задумувалася, бо й так було повно думок в голові, але зараз донька моя вчиться і я маю багато вільного часу. Все почалося з того, що мені стало порожньо в квартирі, так, наче якийсь протяг гуляє і мене наскрізь продуває. Дратує й телевізор, в телефоні вже й дивитися не хочу […]
А в сусіда нічого не змінювалося. Та ж сцена: пес на ланцюгу, той самий холод, та ж порожня миска. Він майже не рухався. Не скиглив. Тільки вночі — тягнуче, ледве чутно — вив
Я ніколи б не подумала, що чужий собака — та ще і який сидить на ланцюгу — так глибоко зачепить моє серце. Мабуть, із віком справді змінюєшся. Починаєш помічати те, що раніше просто пролітало повз. Стаєш м’якшим. Або просто настав час по-справжньому відчувати. Наш сусід – людина дивна. Не злий, не добрий. Простий, мовчазний, наче […]
Непереборні протиріччя…
– Ліка, привіт! – Почула Анжеліка, виходячи з крамниці з сумкою продуктів. Вона обернулася і побачила свою університетську приятельку Віку. – Кажуть, що ти в суботу на весіллі у Христини букет нареченої спіймала. Наступне весілля твоє? – Запитала Віка. – Не думаю. І взагалі, все це якось випадково вийшло. Я навіть не хотіла вставати поруч […]
— Я ж казав, треба було відразу їй усе розказати, — промовив дідусь, відсунувши недоїдений млинець. — Микола — її батько, йому й вирішувати, коли сказати доньці, — заперечила бабуся. — Ох, горе яке
— Бабусенько, а коли мама з татом приїдуть? — запитувала Ліза, не відриваючи очей від млинців, що шкварчали на сковорідці. — А чого ти плачеш? — Тому що ти скоро поїдеш від мене, — відповіла бабуся Галина, витираючи куточком рушника сльози. — Я ж буду приїжджати. І мені теж плакати хочеться, — зітхнула дівчинка й […]
Свого часу ми з чоловіком в усьому собі відмовляли, економили на собі, щоб дати доньці дуже хорошу освіту. А вона, як тільки отримала диплом, вийшла заміж і не захотіла зовсім працювати. – Мамо, я ніколи не просила вас цього робити. Ви самі хотіли, щоб я була щаслива. І я щаслива. Я не хочу працювати. Я хочу добре жити. Я хочу насолоджуватися життям. Чоловік добре заробляє, нам вистачає на хліб і до хліба, більше мені не дзвони
Я чомусь й досі відчуваю гіркий присмак великого розчарування, коли згадую про це. Я вважаю, що моя дочка просто не має права ось так взяти і забути про всю цю освіту, хорошу, між іншим, яку здобула старанно, дякуючи нам з батьком. Це, врешті-решт, зрада така з її боку. Ми з чоловіком, Віктором, свого часу, на […]