“-Діаночко, це ж моя мама. Прошу тебе, будь до неї поблажливішою. Вона освоїться і все буде гаразд. Ти ж розумієш, у селі їй самій жити не можна Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося ще й року. До закінчення школи він жив із мамою у селі. Марія робила все, … Читати далі
“– Ми з Андрієм вирішили одружитися, – урочисто оголосила Валентина. Повисла тиша. Ліда та Ніна дивилися на матір, як на божевільну. – Одружитися? – перепитала Ліда. – У шістдесят п’ять років? – А що, є вікові обмеження для щастя? – Незворушно запитала мати Валентина Семенівна гладила нову сукню та посміхалася своєму відображенню у дзеркалі. У … Читати далі
“– Мамо, ну чому, чому ти повинна догоджати цій неприємній жінці? Чому ти завжди перед нею навшпиньки танцюєш? – Виростеш – зрозумієш, а поки що роби, що сказано! У будинку Бондаренків сьогодні на кухні було не спокійно. Господиня, Віра Іванівна, намагалася встигнути скрізь і відразу. У духовці в неї запікалося м’ясо з картоплею, на плиті … Читати далі
“Швидка їхала дуже довго. Настя сиділа на зупинці одна. Люди проходили повз, і нікому не було до неї справи. Одна з жінок, огрядна, на коротких ніжках, що ледве пересувала ними, тягла за собою візок. Вона зупинилася навпроти Насті і, подивившись кудись униз, сказала: – У вас щось протекло, сік капає Телефон в руках Насті здригнувся. … Читати далі
“Іноді лихо буває початком радості… З Ганною Іванівною Захаровою сталося лихо. Спускаючись зранку з ґанку, вона послизнулась і впала. Дуже невдало впала – сильний біль вогнем охопив усю ногу від гомілки до коліна. Жінка спробувала підвестися, але не змогла навіть зігнути ногу. Було ще дуже рано, і нікого, хто міг би допомогти Ганні Іванівні, поряд … Читати далі
– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай ти! Я ж кликала тебе. Те-бе! Ми хотіли з тобою пройтися набережною, в театр зазирнути, пам’ятаєш? Який же театр із дітьми? У мене взагалі однокімнатна. А четверо дітей… Ну куди ми тут усі вліземо? – Та вже помістила б нас якось, … Читати далі
“– Але ж ти моя внучка! Мені жити ніде, сина немає, значить я… – Сина у вас і не було! Мати знайшлася… сміх один. Кинула семимісячного, знайшла у домовині. Я вже знаю все. Нічого не вийде. Моя бабуся його всиновила, та й заповіт був. Ні тобі, ні його сестрі нічого не світить. – Оце внучка! … Читати далі
“– Мамо, що відбувається? Батько каже, ти з’їхала від нього! – З’їхала. – Мамо, ну що ти! Ви ж сорок років разом! – Сорок років я терпіла! Більше не можу Валентина стояла біля кухонної раковини та мила посуд, коли почула знайоме покрикування з вітальні. – Валю, де мої капці? – репетував чоловік Георгій. – Скільки … Читати далі
“– Я в гостях, тож робити нічого не буду, – заявила майбутня невістка Алла Іванівна завмерла на кухні, прислухаючись. З вітальні долинав рівний, монотонний гул телевізора, але це був не той, звичний фон новин чи серіалу. Це був звук якогось молодіжного шоу, з різкими заставками та сміхом, незнайомим і тому дратівливим. Вона витерла руки об … Читати далі
“– Та від тебе вже старістю несе за кілометр! – Видав чоловік, якого Іра вважала найближчою людиною – Іро, привіт… Давай сьогодні зустрінемося, треба поговорити, – Світлана подзвонила подрузі о дев’ятій вечора, чим здивувала її. – Сьогодні? У вівторок? Завтра на роботу, а вже пізно… Та й щось нежить у мене на тлі цієї осінньої … Читати далі