“-Андрію, ця дівка влізла в нашу квартиру з якоюсь метою. Не боїшся. Що, доки ми будемо на роботі, вона впустить сюди своїх спільників

Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже щороку проводили на морі. Якось Андрій прийшов додому стурбований і з порога сказав: -Юля, доведеться … Читати далі

“Я винен перед тобою та перед Маринкою. Тож подумав, поговорив із батьками і… Іро, як ти подивишся на те, щоб переїхати?

-Приїхали, вивантажуйтесь! – водій зупинив вантажівку біля старої дерев’яної огорожі та заглушив двигун. Іра тихенько розбудила Марину, яка солодко сопіла, пригорнувшись до її плеча. -Доню, приїхали, відкривай очі. Сонна Маринка потерла кулачком очі і закрутила головою. -Мамо, це тут ми тепер будемо жити? -Так, люба, ходімо, треба речі вивантажити та подивитися, що і як. Іра … Читати далі

– Катерино, подумай гарненько! Навіщо тобі цей “заміж”? Ти що – зараз погано живеш? Дах над головою є, робота є. Що тобі ще потрібне? – Запитувала мати у своєї двадцятидворічної доньки

– Катерино, подумай гарненько. Навіщо тобі цей “заміж”? Ти що – зараз погано живеш? Дах над головою є, робота є. Що тобі ще потрібне? – Запитувала мати у своєї двадцятидворічної доньки. Ці розмови не припинялися вдома другий тиждень. Катя, якій вже набридли моралі матері, нічого не відповідала. Але Галина Василівна не залишала спроб переконати дочку … Читати далі

Я хочу зробити тест – якщо Даша справді моя – я заберу її.

“-Я хочу зробити тест – якщо Даша справді моя – я заберу її. -Бери хоч зараз, бо плутається під ногами – набридло, годувати треба, одягати треба, я собі розслабитися часом не купую, щоб їй поїсти щось купити. Таке життя… Дай грошей, Мишко, га Рита збиралася на роботу. Вона швидко приготувала чоловікові бутерброди, загорнула у фольгу … Читати далі

– Якщо ти вийдеш на роботу, додому не повертайся! – Ігор жбурнув портфель на підлогу так, що блискавка тріснула. – Я забороняю!

– Якщо ти вийдеш на роботу, додому не повертайся! – Ігор жбурнув портфель на підлогу так, що блискавка тріснула. – Я забороняю! Олена стояла посеред передпокою з документами в руках – трудова угода, яку мала підписати завтра вранці. Директор школи чекав на її відповідь до дев’ятої ранку, а чоловік влаштував їй допит, як слідчий злочинцю. … Читати далі

Ти ж, люба, у його квартирі просто квартирантка!

“– Ти ж, люба, у його квартирі просто квартирантка! Нема чого вдавати з себе господиню, – свекруха ще не знала, що синочок обвів її навколо пальця – То це ти і є та Віра? – вигукнула незнайомка з прищуром, оглядаючи її з голови до ніг. – А навіщо ти тістечка купила? Суцільна хімія. Себе – … Читати далі

“Мурчик зник

— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати. Потім ще й телефон, як на зло, розрядився. Що сталося, Наталю? На тобі лиця немає. … Читати далі

“-Ти там поприбирай, потім зустрінеш батька і їдь до нього на якийсь час, він звик до своєї квартири, не сюди ж його перевозити. Поживи там, поки він відійде трохи

“-Ти там поприбирай, потім зустрінеш батька і їдь до нього на якийсь час, він звик до своєї квартири, не сюди ж його перевозити. Поживи там, поки він відійде трохи Тетяна приготувала сніданок, почала накривати на  стіл і як завжди віддано дивилася на чоловіка, чекаючи на його побажання. Павло втупився в телевізор і механічно жував. На дружину він … Читати далі

“Чоловік на пів ставки…

– Чудово! Зробив дружині ляльку – і до мами під спідницю? Ні, синку, так не вийде. Я тебе ховати не буду. – Та до чого тут ховати? Я ж не зовсім… Просто видихнути хочу, розумієш? Там вона репетує, плаче, потім вибачається, потім знову репетує… У мене настільки нерви на межі, що вже чуже дихання бісить! … Читати далі

“– Так, ану, швидко збирай свої речі, і щоб за п’ять хвилин тебе тут не було!

“– Так, ану, швидко збирай свої речі, і щоб за п’ять хвилин тебе тут не було! Не встигнеш за п’ять хвилин – вилетиш із квартири голою, – спокійно сказала Ліля. – А ти штани одягни! З тобою буде окрема розмова… – Лілю, – сказав за вечерею Микита, – я з понеділка якийсь час буду вдома … Читати далі