Future Investments

Сторінка 48 з 1864

Шанс на щастя, на сім’ю

Олексій зупинив автівку. Скільки разів збирався, планував приїхати, але так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її смерті — теж. Спогади про це викликали в ньому огиду до самого себе. Адже потрібно було зовсім… Продовжити читання →

Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по телефону сваха. – І якщо вам буде не важко, то ще я вам на вайбер список скинула, купіть, якщо зможете ще ці продукти. Я по приїзду усі гроші за ці покупки вам поверну. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком, але обіцяних грошей я так і не дочекалася

– Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по телефону сваха. – І якщо вам буде не важко, то ще я вам на вайбер список скинула, купіть, якщо зможете… Продовжити читання →

– Нехай там припадає пилом. З минулим потрібно вміти прощатися. Давай вечеряти

– Навіщо я одружуся? Я ж не кохаю її…, – дивлячись в одну точку, думав Павло, сидячи за весільним столом поруч зі своєю тепер уже дружиною і чуючи крики “Гірко!” Він знехотя піднявся, відчув на плечах руки Марії й поцілував… Продовжити читання →

– Тільки хто тобі сказав, що квартира у спадок до тебе перейде

-Мамо! Ну куди нам її, на голову? Ти ж знаєш, що ми й так утрьох в однушці тулимося! – Ніна роздратовано подивилася на матір, але тут же мило посміхнулася і запобігливо додала: – От якби ти помінялася з нами квартирою…… Продовжити читання →

Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і телефонував і доньці, і сину. – Володька, мама йде з дому, приїдь і поясни їй, що так не робиться, – чую, як чоловік скаржиться у слухавку нашому сину. Я склала речі, викликала таксі, а тоді задала чоловікові одне запитання

– Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч… Продовжити читання →

Мамо, не зрозумів. А де гроші? – відразу зателефонував мені син в Італію. – У тітки Зіни, – спокійно кажу. – В якої ще тітки Зіни? – перепитав спантеличено син. – У тієї, що за твоєю бабусею доглядає, – пояснюю. Син не зрозумів, образився. Але мені вже байдуже, бо більше нічого я йому давати не збираюся. Він і так від мене забагато отримав, а коли треба було допомогти – то відмовився

– Не можу я приїхати зараз, я ж лише роботу знайшла, – кажу я своєму сину. – Зрештою, Микито, мова йде про твою бабусю, яка тебе практично виростила. – Ні, мамо, мова йде про твою маму, і ти, як донька,… Продовжити читання →

Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї

– Чому підлога не вимита? А де вечеря? – Гліб кинув портфель на диван і оглянув кімнату. – Ти взагалі перестала за собою стежити! Марина розгублено завмерла біля плити. На годиннику за північ, а вона, як дурепа, чекала чоловіка з… Продовжити читання →

– Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? – Тоді, коли ми ще тільки почали зустрічатися, ми вирішили…що якщо хтось раптом зустріне іншу людину, то ми просто відпустимо один одного, ну пам’ятаєш? – Макс, – Віка плачучи дивилася на чоловіка, – нам тоді було по чотирнадцять. А тепер по тридцять, ми з тобою сім років одружені…

Максим стояв перед нею на колінах, а вона сиділа, закривши обличчя руками й плакала ридма. – Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? Пам’ятаєш… Тоді, коли ми ще тільки почали зустрічатися, ми вирішили…що якщо хтось раптом зустріне іншу людину,… Продовжити читання →

Мамо, це ж всього навсього квартира, і вона і так пустує, а я – твоя рідна донька, – каже мені Світлана. Я зараз живу в Німеччині, працюю, і змогла купити собі квартиру. Мені вже 65 років, і я розумію, що ще трохи, і треба буде повертатися додому, тому я і впорядкувала для себе житло, усвідомлюючи, що я в такій ситуації, що хоч і маю дочку, але мені доводиться розраховувати лише на себе. Та зараз дочка просить, щоб я свою квартиру віддала їй

– Мамо, це ж всього навсього квартира, і вона і так пустує, а я – твоя рідна донька, – каже мені Світлана. Я зараз живу в Німеччині, працюю, і змогла купити собі квартиру. Мені вже 65 років, і я розумію,… Продовжити читання →

Свята наближаються, мамо, грошей треба. Ти ж допоможеш? – дочка мене набрала кілька днів тому, щоб попросити допомоги. Все б нічого, але місяць тому, коли я сказала дочці, що приїду на свята додому, вона прямо мені сказала, щоб я не їхала, бо у них інші плани

– Свята наближаються, мамо, грошей треба. Ти ж допоможеш? – дочка мене набрала кілька днів тому, щоб попросити допомоги. Все б нічого, але місяць тому, коли я сказала дочці, що приїду на свята додому, вона прямо мені сказала, щоб я… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑