Телефон на столі вібрував шалено, не даючи Катерині ані хвилини спокою. Уже третя хвилина. Вона знала: це Анатолій. Серце завмерло. Вона тільки-но вийшла з переговорної, де, стоячи перед усім керівництвом компанії, вимовила слова, які тепер зависли у повітрі, немов вирок. Слова, що змінили все. «Я маю повідомити про спробу корупційної угоди», — сказала вона годину … Читати далі
— Ну то й собі таку зробіть, он яка гарненька! — вигукнула родичка за святковим столом. — Моя дівчина поки не планує дитину, ми вирішили зачекати, — спокійно відповів мій наречений. — І що з того? А ти візьми й зроби, чи ти не знаєш, як це робиться?! Суботній день видався теплим і сонячним. Наша … Читати далі
— Та чому ти одразу відмовляєш? Це ж просто знайомство, ми ж просто посидимо й поговоримо! — сказав незнайомий чоловік, уже сідаючи за мій столик без дозволу. — Тому що “ні” — це остаточна відповідь, яка не потребує додаткових пояснень чи виправдань, — спокійно, але твердо мовила я. Осіннє сонце того дня гріло м’яко й … Читати далі
— Якщо ти знову віддав частину заробітку своїй сестрі, то сьогодні на вечерю в нас буде її щире «дякую». Ярина стояла біля кухонного столу й пильно дивилася на чоловіка. Перед нею лежав тонкий поштовий конверт, у якому зазвичай зберігалися гроші на життя. Навіть не заглядаючи всередину, жінка знала, що там порожнеча. Конверт був занадто легким, … Читати далі
– Рито, не зв’язувалася б ти з одруженим, – обережно сказала Оксана в слухавку. – Ти ж ще … – Так-так, я ще молода і таке інше! – перебила її племінниця. – Тільки мені вже двадцять шість років! Я сім’ю хочу, дітей! Ти ж знаєш… Оксана знала. А ще вона знала, що на чужому нещасті … Читати далі
— Наша спільна дитина ростиме взагалі без телефона, планшета та мультфільмів! — впевнено мовив Олег, спостерігаючи за моєю донькою-підлітком. — Без питань, тільки тоді ти особисто будеш цілодобово її розважати, — спокійно відповіла я. — Ну, взагалі-то це жіноча відповідальність, — із посмішкою відрізав чоловік. Ранок у нашій квартирі завжди нагадував налагоджений, але трохи хаотичний … Читати далі
— Твій батько кілька днів і в літній кухні побуде, не біда, а мамі треба нормальний спокій у хаті, — сказав Тарас, навіть не підводячи голови від дорожньої сумки. Світлана саме занесла свіжу постіль і так і застигла в дверях спальні. У кімнаті на вішалці вже акуратно висіли дві випрасувані сорочки її батька, Івана Васильовича. … Читати далі
— За таку річ і пів життя віддати не шкода, правда, Настуню? А ти все у своїх старих куртках ходиш, наче бідна родичка, — мовила свекруха, скидаючи з плечей важкий пакет і переможно оглядаючи невелику вітальню. Настя в цей момент саме розкладала на столі зошити з контрольними роботами. Вона працювала вчителькою в місцевій школі, і … Читати далі
— Софійко, не починай. У мене тиск підскочив, я ледве на ногах стою. Мені зараз потрібен повний спокій, а від вашого шуму мені тільки гірше стане, — спокійно й навіть якось відчужено відповіла мама, поправляючи шовковий комір свого вишуканого халата. Крізь щілину падала тонка смужка світла з її просторого, щойно відремонтованого передпокою. Пахло дорогими парфумами … Читати далі
– Тетяно, а тюль на кухню краще брати льоновий чи такий, щоб легко прати? Бо я вже майстра знайшла, карнизи заміряли, – мовила зовиця, з насолодою наколюючи на виделку шматок фаршированої риби. Тетяна повільно опустила погляд на свій келих з узваром. – Який тюль, Галю? Куди саме ти його заміряла? – Та в ту твою … Читати далі