“— Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! — Ну і що? — він знизав плечима. — Хіба це погано? — Ти що, знову в цьому старому халаті? — Максим з огидою кинув погляд на Софію, застібаючи… Продовжити читання →

“– Варю, зрештою, не сталося ж нічого страшного! Ну, буває таке у чоловіків – занесло, не зміг вчасно зупинитися. – Будь мудрішою. Невже ти поступишся чоловіком якійсь дівчині? Вона ж думатиме, що змогла тебе перемогти! Поборись за сім’ю! – Вмовляла… Продовжити читання →

“– Глібе, а чому ти не сказав мені про ваш корпоратив? – Прошепотіла дружина. – Марино… – почав він, зітхнувши. – Ну, ти подивися на себе. Мені на людях показуватись з тобою соромно!- Я взагалі-то дітей наших виховую… – відповіла… Продовжити читання →

“– Годі мені мучитись, – казав він пів року тому дружині Тамарі. – Ми, як старі живемо! Я ще не руїна, хочу пожити для себе! – А я що, заважаю тобі жити? – дивувалася дружина. – Не заважаєш. Але й… Продовжити читання →

– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним… Продовжити читання →

Жахливий сюрприз з’ясувався просто випадково. У моєї молодшої чотирирічної сестри, Люськи, вилізла пупкова грижа. Лікарі сказали – не затягувати. Чим раніше прооперують, тим краще. Люська без тата навідріз відмовлялася їхати до лікарні. Дочекалися його з рейсу, і тато провів її… Продовжити читання →

“— Мамо, ти ж знаєш, які зараз часи, — зітхнула Ліза. — Усі тільки й чекають, як стареньких обібрати. — Та що ти, Ніна — золота людина! — Всі вони золоті, поки зуби не покажуть, — холодно відповіла донька —… Продовжити читання →

“– Якщо малюк буде на колишнього схожий – відмовлюся … дам життя і відмовлюся! – Безбарвним голосом сказала Лєра – Все, люба, пізно ти схаменулася, тепер тільки чекати терміна, – підбив підсумок лікар, – інакше без дітей можеш залишитися. Лєра… Продовжити читання →

— Не привози своїх дітей до нас на літо, — сказала свекруха. Сухо, без привітань і без цих натужних «як ви там». Просто одразу — не привози. Міла тоді машинально стиснула телефон, наче той міг вислизнути. — Вибачте?.. — перепитала… Продовжити читання →

“– А взагалі, його й справді треба здати в дитбудинок, то всім буде краще! Я не так це собі уявляла! Мені не потрібний такий онук! Це ганьба! – У дитбудинку тобі саме й місце! – вирвалось у Надії Василівни. Рома… Продовжити читання →