Коли величезна коробка з кавомашиною застрягла в передпокої, Світлана Павлівна тільки сплеснула руками. Її шістдесятип’ятирічний ювілей до цієї миті минав на диво спокійно. — Андрію, ну не боком! — командувала Людмила. — Ти її зараз упоперек дверей поставиш! Тумбу відсуньте. — Куди? У ванну? — Андрій важко видихнув і спробував розвернути коробку. — Не сперечайся … Читати далі
— Невістко, я оплачую свято. Отже, я й вирішую, кому сидіти за столом. Людмила Іванівна сказала це так буденно, наче йшлося про зайву вазу, а не про мого батька. Я подивилася на список у її руках. — Ви викреслили мого тата? — Галю, не починай. — Я запитала: ви викреслили мого тата з весілля його … Читати далі
— Дивись, Лерочко, які тут вісімнадцять метрів! — Лариса Петрівна широко розчинила двері дальньої кімнати. — Вікно на південь, сонечко. Шафу ми викинемо, диван теж. Поставите ліжко — буде вам спальня. Валерія переступила поріг із чашкою чаю в руках. На підвіконні стояли фіалки, на стіні висів килим з оленями. Пахло нафталіном і старими книжками. — … Читати далі
— Галино Петрівно, та не забула я про ті двісті вісімдесят гривень! — Людмила Миколаївна відвернулася до вікна, затуляючи слухавку долонею. — Завтра аванс. В обід забіжу. Продавчиня із зоомагазину говорила так голосно, що було чути навіть крізь гудіння лабораторної шафи. — Ви ж самі просили рукавичку відкласти! Я тримаю, іншим відмовляю… — Бо в … Читати далі
Аліса вже майже поставила горнятко з чаєм на стіл, коли почула: — Леро, ти тільки не хвилюйся. Коли Аліса отримає премію, ми з цим розберемося. Вона завмерла. Лера сиділа навпроти брата, ніяково всміхалася й теребила рукав. Судячи з її обличчя, вона чудово знала, про що йдеться. — Після якої премії? — перепитала Аліса. — І … Читати далі
— Ти тепер тут гостя, Марто. Звикай. Ярина стояла на новому ґанку й дивилася на неї згори вниз. — І не роби таких очей. Твої грядки вже ніхто не поверне. Ми тепер тут живемо. Марта ще трималася за хвіртку. Пальці затерпли на холодному засуві. — Де смородина? — Що? — Кущі. Уздовж стежки. Де вони? … Читати далі
Будильник задзеленчав о пів на сьому. Євгенія вимкнула його раніше, ніж він устиг розбудити Романа. Чоловік спав, уткнувшись обличчям у подушку. Учора він пів дня просидів перед телевізором, а вона повернулася з роботи майже о десятій. На кухні Євгенія поставила каву й почала готувати сніданок. Попереду був важкий день: звіти, звірки, зустрічі, а незабаром ще … Читати далі
— Синочку, а де мої гроші? Де заощадження, які я роками збирала?! Таїса Миколаївна штовхнула прочинені двері й увійшла до квартири, навіть не витерши черевиків. Артем сидів на килимі поруч із донечкою. Від різкого голосу дівчинка випустила кубик і вчепилася йому в рукав. — Мамо, тихіше. Ти дитину лякаєш. — А мене хто пожаліє? Я … Читати далі
— Христино Гаврилівно, ви як сюди потрапили? Я ж зсередини замикалася! Свекруха стояла біля плити в гірчичній блузі й зазирала в каструлю з бульйоном. — Своїм дублікатом, люба. А чим же ще? — Вона брязнула кришкою. — Дзвонити не стала: раптом ви з дороги відпочиваєте. Вирішила молодих відвідати. Аліна з Семеном повернулися з Карпат лише … Читати далі
— Тебе ж підвищили. То оплати нам нарешті ремонт, — сказала Ярина, намащуючи тост моїм сиром. Я поклала виделку. — А може, ти сама спробуєш хоч місяць попрацювати? Вона завмерла з ножем у руці. Михайло перестав жувати. Три роки я боялася цієї розмови. Підбирала слова, відкладала, переконувала себе: не сьогодні, чоловік стомився, сестра знову не … Читати далі