Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, […]
Весь день жінка поралася біля плити. Їй дуже хотілося побалувати дочку і внучат різноманітними смаколиками. Прокинувшись рано вранці, Євгенія Анатоліївна одягла гарну сукню, зробила зачіску, і почала чекати дорогих гостей. Жінка дістала з серванта конвертик, ще раз перерахувала свої заощадження і поклала на стіл. «Віддам сьогодні дітям. Нехай розпорядяться грошима на свій розсуд», – міркувала
– Доню, так я чекаю вас завтра? – Звісно. Ми вже і сюрприз приготували. Тобі сподобається! Готуй свій фірмові пиріг, – сказала Інна в трубку. Євгенія Анатоліївна поклала телефон, і вирушила на ринок. Діти не особливо балували стареньку, але на кожен її день народження обов’язково приїжджали в гості. Весь день жінка поралася біля плити. Їй […]
У нас єдиний син, ми всю душу в нього вклали. Завжди давали все найкраще. Відправили вчитися за кордон, купили машину, квартиру. Ми шалено пишалися сином, до того моменту поки він не зустрів свою майбутню дружину. Я спочатку бачила, що любові до сина немає з її боку. Дійшло до того, що син не запросив нас на весілля. Такої зради я не очікувала
У нас єдиний син, ми всю душу в нього вклали. Завжди давали все найкраще. У школі у нього були найкращі речі, потім відправили вчитися за кордон, купили машину, а через рік і квартиру. Це дало свої плоди, він швидко просувався на роботі, і незабаром став заступником директора у великій компанії. У 28 років то! Через […]
Щоб вийшов ідеальний холодець: прозорий, наваристий і смачний, моя бабуся радить робити так
Рецепт найсмачнішого і ідеального холодцю від моєї бабусі, в якої холодець завжди виходив бездоганний. На жаль, не кожна господиня знає, як правильно зварити холодець, щоб він виглядав не тільки прозорим, а й вийшов наваристим і смачним. Джерело М’ясо, що використовується для приготування холодцю, попередньо необхідно замочити на п’ять годин. Для приготування холодцю особливо підійдуть півник, яловичі […]
Дівчина сиділа, притулившись щокою до прохолодної шибки, слухала стукіт коліс і подумки перебирала всі можливі варіанти історії, яку має розповісти своїм батькам завтра вранці. Правду? Ні! Нізащо! Батьки до кінця життя не пробачать їй такої правди. І раптом Галину осінила одна божевільна, позбавлена будь-якого здорового глузду ідея. Запропонувати тому хлопцеві… ну, як би це правильніше сказати… руку і серце, чи що?..
Галина незчулася, як настала ніч. Краєвиди за вікном вже давно перетворилися на суцільний морок, крізь який вряди-годи проривалися скупі вогники ліхтарів чи вікон чужих осель. Хтось із її сусідів вимкнув світло, і в купе стало темно. Дівчина сиділа на чистій постелі, притулившись щокою до прохолодної шибки, слухала стукіт коліс і подумки перебирала всі можливі варіанти […]
Сергій намагався якнайшвидше зібрати речі, втекти від дружини і дітей, поки їх немає вдома. Кидав у валізу найпотрібніше. Та перед ліфтом звткнувся зі Світланою. Нічого не придумав кращого, як чесно бовкнути: – Іду до іншої жінки, в нас з тобою більше немає нічого спільного. Нічого!.. Якось перед Великоднем він отримав листівку. Вироблену власноруч. Розкрив – вітання зі святами і підпис: «Дмитрик та Оленка».
Сергій пакував речі. На ходу, можна сказати, хапав лише найпотрібніше: хотів встигнути, поки дружина з роботи не повернулася… Встигнути якомога швидше втекти… Від дружини, від дітей… І розпочати нове життя… Уже стояв на порозі з валізою, як із ліфта вийшла Світлана. – Ти куди? – здивовано запитала чоловіка. – Іду до іншої жінки, – випалив […]
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в […]
Кажуть, з сільської дівчини міську зробити легко, а навпаки – навряд чи вийде. Міською Надія стала в короткий термін. Перейняла все, що треба було для цього, від однокурсниць. І фарбуватися, і одягатися стала не гірше. А красою і статтю її Бог нагородив. Надійка сподобалася Глібу, синові завідувача кафедрою філософії. Вона його так захопила своєю незвичністю, що він і не помітив, як безнадійно закохався в дівчину і вирішив з нею одружитися. Для дівчини знайомство з батьками коханого пройшло благополучно, зате нареченого після цього знайомства навчали до півночі: “Ти подумай. Вона ще пахне коров’ячим перегноєм».
У селі життя простіше, тут воно проходить на очах – не сховаєш його, як в місті, за залізними дверима на верхньому поверсі. Всі бачать і знають, хто до тебе в гості приїхав, що ти купив, що продав. Яке господарство у тебе, який город, скільки живності у дворі, яку зарплату або пенсію отримуєш. У селі нічого […]
Цим молодим чоловіком і був Андрій Іванович, який зміг якось почати зустрічатися з ними обома. І навіть завaгiтніли вони приблизно в один і той же час. А коли пішов четвертий місяць виношування дітей, він зібрав разом Таню і Марію і сказав, що одружується тільки на тій з них, хто наpoдить хлопчика
Мене звуть Ольга, я живу в шлюбі зі своїм чоловіком Олексієм вже 30 років. Здавалося б, людина він сама звичайна, але я не перестаю відкривати для себе таємниці його родини. За матеріалами І це не просто якісь секретики, це – справжні скeлети в шафах, приховані дуже надовго, але періодично мною виявляються. Але про все по порядку. […]
– Мамо, не смій… Я не буду нічого слухати і тобі не раджу. А дитину Галя чекає від мене. Тож днями ми розпишемося, а пізніше й одружимось. В Олени відібрало мову. Ось тобі і Галочка. Закрутила синові голову, а тепер ще й невідомо, чиє дитя хоче Віталику підсунути
Двадцять один рік Олена не знімала чорної хустини. Відколи зaгuнув єдиний син: її любов, надія і радість. Світ хитнувся і потьмянів на довгі роки за одну мить. Була певна: якби Віталик послухав її того вечора і залишився вдома, нічого не сталося б. За матеріалами видання Наш День Просила сина, як ніколи. Куди їхати, навіщо? За вікном […]