— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати…. Продовжити читання →

“-Ти там поприбирай, потім зустрінеш батька і їдь до нього на якийсь час, він звик до своєї квартири, не сюди ж його перевозити. Поживи там, поки він відійде трохи Тетяна приготувала сніданок, почала накривати на  стіл і як завжди віддано дивилася на… Продовжити читання →

– Чудово! Зробив дружині ляльку – і до мами під спідницю? Ні, синку, так не вийде. Я тебе ховати не буду. – Та до чого тут ховати? Я ж не зовсім… Просто видихнути хочу, розумієш? Там вона репетує, плаче, потім… Продовжити читання →

“– Так, ану, швидко збирай свої речі, і щоб за п’ять хвилин тебе тут не було! Не встигнеш за п’ять хвилин – вилетиш із квартири голою, – спокійно сказала Ліля. – А ти штани одягни! З тобою буде окрема розмова…… Продовжити читання →

“– Андрію, мені здається, твоя мати збожеволіла! Та в неї просто дах поїхав! Ну яке кохання у її віці?! – сказала Алла чоловіку – Ніно Іванівно, сьогодні в Іллі батьківські збори о шостій годині. Вам треба буде сходити до школи,… Продовжити читання →

– Оленко, не плач. Все буде добре, – Валерій Миколайович обійняв мене за плечі, коли я плакала на кухні після чергової сварки з його сином. По-батьківськи. Тоді я зрозуміла, що полюбила свекра більше, ніж свого чоловіка. Не як жінка чоловіка,… Продовжити читання →

“– З двадцяти шести років, поки ми були в шлюбі, ти працювала лише вісімнадцять! І то половину цього – на пів ставки! Про який поділ майна ти можеш говорити? – усміхнувся Микола. Та не все сталося, як думалося… – Так,… Продовжити читання →

Ніна вже хотіла іти спати, як раптом на телефон прийшло повідомлення з незнайомого номера: «Мами не стало. Поминки 1 листопада». Вона швидко подзвонила і переговорила зі своїми сестрами та братами. Усі отримали такі повідомлення. Ті, що жили далеко від маминого… Продовжити читання →

– Доню, мені жити нема де! Вони мене вигнали. Як… Як собаку! Ти… Ти ж не залишиш мене на вулиці? З такою новиною Марина зателефонувала дочці, з якою востаннє розмовляла три роки тому. І то це було важко назвати розмовою…. Продовжити читання →

– Я кому сказав – переписуй! Так і будеш все життя гірше за інших! А я з тебе хочу зробити людину! – почула Яна голос цивільного чоловіка Ігоря, не встигнувши увійти до передпокою. – Відчепись від мене! Я закреслив і… Продовжити читання →