Чайник тихо посвистував на плиті, поки Олена перебирала пакетики з чаєм. Ромашковий, м’ятний, чорний з бергамотом… Віка привезла їх з останнього відрядження в Лондон. Олена посміхнулася, згадавши, як дочка урочисто вручала їй цю квартиру п’ять років тому. – Тепер, мамо, ти матимеш свій куток, – сказала тоді Віка, простягаючи ключі. – Жодних більше орендованих кімнат. … Читати далі
– Маріє, ну який корпоратив, ти на себе в дзеркало подивися! – видав чоловік, не знаючи, що за ці слова доведеться поплатитись. – Ну, а ти на себе, Андрію? У тебе ж живіт від пінного вже більше, ніж у мене був на останньому терміні! – Не треба тут порівнювати! – Андрій роздратовано махнув рукою, наче … Читати далі
– У сенсі – он двері? Я лише увійшов! Ти мене виганяєш, чи що? – розгублено кліпав очима Олег. – Марино, ти що? – Що чув! Забирайся! – Я так стомився. Три дні у відрядженні був, по об’єктах мотався, як підірваний. Втомився, як пес. На харчах з їдальні усі дні, готель убогий якийсь попався, не … Читати далі
-Сором то який, – шепотілися під час весілля всі родичі з боку нареченого. – Залишити молодих без подарунка. Ох, і не пощастило ж Славкові з тещею. Мати Тетяни і майбутня теща Владислава, Валентина Сергіївна, подарувала молодим тортик власного приготування. Скромний торт ручної роботи ну ніяк не тягнув на весільний подарунок. -Валька вона завжди дивна була, … Читати далі
-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні, – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на тортик. Діти дуже просили. Ну і все інше. -Як їдете? Вже їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках. -Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Усією … Читати далі
Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це, з дружиною тихіше не можете? У суботу нам спати не давали, та й сьогодні також. … Читати далі
“– А-а, вам аби швидше мене на той світ спровадити? Ну дякую, онученько! Так і знала, що ви всі сидите і чекаєте, коли мене вперед ногами винесуть!– Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти її тепер хочеш на вулицю виставити, житло забрати! Юля здивовано моргнула. Вона навіть не зрозуміла, … Читати далі
— Кохана, познайомся, це моя мама, — Діма взяв мене за руку, і я відчула легке тремтіння його пальців. Жінка в бежевому костюмі оглянула мене з ніг до голови, як сканер в аеропорту. Усілася посмішка, але очі залишилися холодними. — Вероніка Павлівна, — подала вона руку з ідеальним манікюром. — То ти ось яка, Катю. … Читати далі
«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка. Її подих був теплим і пахнув дешевою кавою. Вона думала, що я без свідомості — просто тіло, начинене ліками. Але я не спала. Я лежала під тонкою лікарняною ковдрою, і кожен нерв у моєму тілі був натягнутий, як струна. Під долонею, схований від чужих очей, лежав … Читати далі
– Ви впевнені? – Нотаріус знову уважно вивчив папери. – Дарча – це серйозний крок. Повернути майно назад буде дуже складно. Травневе ранкове сонце заливало світлом нотаріальну контору. У кутку мірно гудів кондиціонер, у повітрі чутно запах свіжозвареної кави з приймальні. Звичайний день, коли ухвалюються доленосні рішення. – Мама знає, як вчинити, – Яна акуратно … Читати далі