Алісо, ми розуміємо, що все скасовується через Назара. Тому всі фінансові витрати за оренду залу, роботу фахівців та частування я повністю візьму на себе. І ще перерахую тобі певну суму як компенсацію за ці неприємності. — Компенсацію за неприємності? — я гірко посміхнулася. — Ви це так називаєте? — Я називаю речі своїми іменами. Ти молода, симпатична дівчина, знайдеш собі іншу пару. А з моїм сином, видно, просто не склалося. У дверях з’явилася Софія, яка чула майже всю розмову. — Це що зараз таке було? — запитала вона ледь чутно. — Урочистостей не буде, — буркнув Назар. — Ти взагалі при своєму розумі? — Софіє, не втручайся, — поморщився він. — Це справа двох людей. — Справа двох? Вона стоїть у весільній сукні, гості вже збираються, а ти раптом виявився не готовим? — Я сказав, не лізь не в свої справи! Софія повільно підійшла до столу, де лежав мій весільний букет із білих троянд
«За дві години до розпису він сів на кухні, опустив очі й сказав, що не готовий бути чоловіком, бо це забирає його свободу». Я стояла у весільній сукні, з вже зробленою зачіскою, і просто не вірила власним вухам. Людина, з якою ми прожили разом майже два роки, раптом вирішила, що офіційний шлюб — це занадто … Читати далі