Світ за вікном вибухав літньою спекою та ароматами стиглих абрикосів, але в душі Каті панував лютий холод. Вона стояла біля знайомої хвіртки, тримаючи в руках стару валізу, а в вухах усе ще відлунювали крики єдиної рідної людини — тітки Тані. — Кому ти тепер потрібна з дитиною, недолуга! Як ростити його збираєшся?! Я тобі не […]
— У мене що, не може бути свого життя? Я стільки років обслуговую вас, можна мені хоч трохи відпочити! — ці слова Віри пролунали не як прохання, а як постріл, що розірвав сімнадцятирічну тишу їхнього ідеального, на перший погляд, шлюбу. Андрій завмер, не впізнаючи жінку, з якою ділив стіл і ліжко майже два десятиліття. Віра […]
— Сину, квартира ця не твоя, тож даруємо такий подарунок, щоб у разі чого ти просто закинув його на плече і пішов далі, — процідила сваха, застібаючи на шиї мого зятя масивний золотий ланцюг. — А робот-пилосос — річ хороша, хай пилюку збирає, поки ви тут тимчасово, — додав сват, іронічно глянувши на велику коробку, […]
— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та розтягнутих штанях, на плечі пошарпана сумка. Обличчя просе, з вусами. Лариса Андріївна вуса завжди не любила, тому відвернулася так і не відповівши. — Жіночко, Вам що, важко сказати? Автобус останній пішов чи ні? Ви ж на […]
— Галя, де моя сіра водолазка? І чому в холодильнику немає сиру? Мати вчора спеціально просила купити. Галина завмерла біля раковини з тарілкою в руках. Віктор стояв у дверях кухні, вже одягнений для виїзду на об’єкт, роздратовано запізнюючись. За його спиною маячила постать свекрухи в запраному халаті. — Водолазка в шафі, на полиці з зимовими […]
— Тю, Олено, ти що, з собою цей старий сервант на той світ забереш? — ці слова племінника пролунали на моїй затишній кухні так буденно, ніби він питав про погоду, а не вирішував долю мого життя. Я ледь не випустила з рук тарілку, яку саме витирала. Подивилася на Максима. Він сидів навпроти, впевнено розставивши лікті […]
«Ви не повірите, але іноді дитячий садок стає для дитини єдиним місцем, де її насправді чекають», — цю фразу я почула від колеги ще на початку своєї роботи, але по-справжньому зрозуміла її зміст лише через п’ятнадцять років виховательського стажу. За цей час через мої руки пройшли сотні малюків. Були такі, що бігли до мами, ледь […]
— Син від мене слухавку не бере вже кілька днів. Хвилююся я, Тамаро, як би чого не сталося, — я нервово перебираю пальцями край фартуха, дивлячись на мерехтливий екран телефона. Моя сестра Тамара, яку я лише рік тому забрала до себе в Італію, важко зітхає. Вона зараз сидить у затишному кріслі вітальні тієї сеньйори, яку […]
— Марино, ти не могла б… ну, не вип’ячувати все це? — Степан стояв біля дверей у ванну, поки я знімала макіяж. — Віра звикла до певного рівня, розумієш? Я завмерла з ватним диском у руці. Не одразу зрозуміла, про що він. Потім дійшло. — Який рівень, Степане? Він дивився в підлогу. — Ну, ти […]
До Нового року залишався тиждень і Каті дзвонила рідня із завидною регулярністю. Батьки Каті жили далеко і приїжджали тільки влітку, коли у молодшого брата були канікули. А рідна сестра матері жила зовсім недалеко – у передмісті. Світлана, тітка Каті, любила приїжджати в гості на свята всією сім’єю – донькою, зятем та їхніми дітьми, бо готувати […]