Бабуся залишила заповіт. Ми не хотіли тобі одразу казати, бо ти й так на своїй роботі виснажена ходила, вся чорна від утоми. Вирішили владнати перші формальності самі. Настя мовчки опустила очі. Бабуся Галя… Та сама бабуся, яка щоліта пекла для неї найсмачніші у світі пиріжки з капустою, завжди захищала її перед суворою матір’ю й ховала цукерки в старому серванті. Людина, яка дарувала їй відчуття безумовного тепла. — Але слухай далі, — продовжувала мати, гладячи її по руці. — Бабуся все розпорядила заздалегідь. Свою хату в селі та ділянку вона залишила твоєму братові, а тобі вирішила віддати всі свої фінансові заощадження. Вона збирала їх роками, відкладала з кожної пенсії, дещо продала зі своїх давніх запасів. Там зібралася дуже пристойна сума. Настя кліпнула очима, відганяючи сльози: — Мені? Гроші? Але чому саме так? — Вона казала, що ти дівчина розумна, господарська, працьовита, що ти ці гроші не розгубиш і не витратиш на дурниці, — мати тихо усміхнулася. — Вона хотіла, щоб у тебе був свій власний старт у житті. Сльози потекли по щоках Насті самі собою. Не від несподіваного багатства, ні. А від того, що бабуся там, у своєму тихому селі, бачила й розуміла її становище значно краще, ніж власний чоловік
Коли чоловік дивиться на тебе очима власної матері, шлюб можна вважати закінченим. — Та скільки можна, Тарасе! — Настя так стиснула кружку з кавою, що аж пальці біліли. — Я не прошу тебе сваритись із родиною чи відкрекатися від них. Я просто хочу, щоб ти хоч раз у житті сказав: «Так, Настю, це нечесно». А … Читати далі