— Скільки можна, Артеме?! — я майже на фальцет перейшла. — Вона як золота орда, щотижня вимагає данину! — Лізо, заспокойся, це ж моя мама, — Артем стояв біля вікна, важко зітхаючи, його голос звучав втомлено. — Вона старається для нас усіх. — Для нас? — я саркастично пирхнула. — Вона лише й робить, що […]
— Бабуню, дивись, яка кішка цікава! — Ой, онученько, та в чому ж її цікавість, скажи мені? — Ну як же, бабусю! Ти тільки подивись на її оченята. — Ой, і справді, різноока. А чия ж це, цікаво, кицюня? — Та нічия, бабусю, ми її он там, біля яру знайшли. Бабусю, ну будь ласка, візьми […]
Марія жила у великому селі біля річки. Мала хату, город, садок, хлів і спогади на все життя. Сама виховала двох доньок – Галю і Тетяну. Чоловіка рано не стало, тож усе тягнула сама: і роботу в полі, і дітей, і господарку. Обидві дівчинки виросли хорошими: одна – вчителька, друга – медсестра. Здавалося б, ось воно […]
Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він не ввімкнув світло. Настільна лампа стояла на тумбочці непотрібним атрибутом, як ноутбук. Поруч із диваном на підлозі валялися записник і ручка. Чий ще номер телефону він викреслив? […]
– Ти що, серйозно не візьмеш її до себе? Це ж твоя племінниця, рідна кров! – Ага. Моя. Навіть надто моя. Ольга тримала телефон на відстані витягнутої руки. Безпечна для барабанних перетинок дистанція. Мамин голос у слухавці переходив на високі частоти, перекочувався то в агресивні докори, то в жалісливі маніпуляції. Ольга мовчала. О, їй було […]
Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова, перша красуня на селі, знепритомніла просто посеред крамниці, чутки полетіли швидше за серпневу пожежу в сухому полі. – При надії! – першою здогадалася Петрівна, підхоплюючи бліду дівчину під руки. – Від міського кавалера свого залетіла, окаянна! Настя прийшла до тями, відмахнулася […]
– Ми з мамою все вирішили! Ти виходиш працювати.! Сестра посидить у декреті за тебе, – сказав Ігор і посміхнувся так променисто, ніби говорив дружині про несподіваний, приємний сюрприз. Ложка випала з руки Рити й з глухим звуком плюхнулася в недоїдену кашу дочки. Та зреагувала блискавично: губи скривилися, брови зійшлися до перенісся, з горла вирвалося […]
– Чай поставила? – запитав Андрій, не відриваючи погляду від новин у телефоні. – Поставила, – сухо відповіла Олена, вкотре витираючи стіл, хоча на ньому не було жодної крихти. Вже кілька місяців вони говорили одне з одним переважно формальностями. А ще кілька років тому не могли наговоритися – на кухні, в ліжку, в дорозі. Усмішки, […]
Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, — задумливо провела пальцем по краю зразка. Орест відірвався від ноутбука й кинув короткий погляд: — […]
– Я так більше не можу, тому це все, – сухо сказала Ганна своєму чоловікові. А він ще довго дивився на неї, бо не розумів, як це вона наважилася прийняте таке рішення. У селі, де люди все ще вітаються через паркан, а новини розносяться швидше, ніж інтернет, жила Ганна. Тиха, скромна, завжди усміхнена, з поглядом, […]