Марина та Ігор мовчки розвантажували багаж із машини. Мовчання тривало вже понад годину. Спочатку між справою перекидалися фразами. Про розміщення меблів, про місце для гойдалки, про те, що посадять у саду весною. Потім розмова сама собою зійшла нанівець, і кожен поринув у власні, не надто райдужні роздуми. Вони вирішили купити цей будинок, сподіваючись, що зміна […]
– Я переїхала, бо ви попросили! Я кинула все: подруг, дачу з тією лавкою, на якій з твоїм батьком пила чай у вихідні… Все заради вас! І що я зараз чую? Ви мене покликали, а тепер женете? – Обурилася мати
– Мамо, правда, ти могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися, зайнятися собою… хоч раз! – Катя, не обертаючись, продовжила нервово помішувати кашу. За її спиною почулося важке, сповнене обурення зітхання. Раїса акуратно поставила кухоль на блюдце з тихим брязкотом. – А я що, до вас переїжджала, щоб самотньо розмовляти зі стінами? […]
– Усе, що нажито в шлюбі, поділимо навпіл. Дітей залишаю тобі
Віктор завмер, дивлячись на дружину. Його Олеся змінилася до невпізнання. Здавалося, що не було п’ятнадцяти років шлюбу між ними, що пролягла прірва, подолати яку тепер уже не вдасться, як не старайся. Вона дивилася на чоловіка зовсім чужим поглядом, без сліду колишньої ніжності. Лише сталева рішучість сяяла в її очах, бажання завершити все просто зараз. – […]
– А ти що думала, у нас вічне кохання? – раптом зло усміхнувся він. – Я тобі дах над головою дав, діти при мені, що тобі ще треба
– Маріє, ти сама все прекрасно розумієш, – Артем зняв окуляри і поклав їх на стіл. – Ну не можу я зараз допомогти. У мене на роботі завал. Марія замовкла. Вона стояла біля вікна, стискаючи в руках рахунок за дитячий садок. Очі злипалися: молодший, Антон, знову не спав уночі, а старша Настя розхворілася і просила, […]
Коти, вони щастя приносять і погані емоції забирають у людини. Тобі це особливо зараз потрібно
– Сергію, скажи, обов’язково було підбирати ось це з вулиці? – Свєта з презирством подивилася на чорного кота, що розвалився на всю довжину на підлозі, і поморщилася. – Навіщо він потрібен? Кіт, почувши невдоволені нотки в голосі нової господині, нагострив вуха. Він раптом із жахом уявив собі, що йому знову доведеться поневірятися сірими вулицями, тікати […]
Адже я заповіт написала. На Андрія. Наполіг він, що все синові має бути. Щодня говорив. Як тепер до рідного дому їхати
Микола та Рита прожили щасливе життя разом. Золоте весілля відзначили. Діти, онуки та навіть правнучка були на урочистості. Через три роки після золотого весілля Рита втратила свого Миколу. Попрощалися з Миколою, а Маргарита злягла. Спочатку в палаті лежала, а потім додому відпустили. – Якщо ваша мама не захоче викарапкатися, то готуйтеся до найгіршого. За нею […]
– Я тобі говорю про те, що в моєї колишньої дружини малюк вже є, а їй безпліддя ставили, розлучилися ми через це. Вона навіть змогла! А ти? – А що я? – Я тебе з дитиною взяв, щоб точно знати, що ти зможеш. А ти…
Семен відсунув від себе порожню супову тарілку з явною зневагою, різко кинув ложку в тарілку. Зіна помітила це й одразу ж забрала посуд, поставивши в раковину. – Чай подай, – невдоволено сказав Семен. Зіна намагалася зробити все якнайшвидше, не любила, коли чоловік довго чекав, потім у нього весь вечір був поганий настрій. Сьогодні знову щось […]
— Кажу тобі — все! Кидай смажити рибу, йди збирай свої речі. Дострибався ти! — На вулиці що, так спекотно сьогодні? З усього видно, голову тобі напекло. Або може, ти приклалася десь гарненько? Нісенітницю якусь несеш! Повторюю своє питання — що сталося? Даша промовчала. Вона демонстративно пройшла повз здивованого Валерія в кімнату, де хотіла швидше позбутися ненависного офісного костюма. У літній задусі вона відчувала себе в ньому, як у скафандрі. Переодягнувшись у легкий і невагомий халатик, жінка рішуче попрямувала на кухню.
— Ну все! Збирай валізи, твоя вистава закінчена! — дружина влетіла в квартиру і з порога здивувала чоловіка дивною заявою. — Даша? У чому справа? — спокійно запитав Валерій, який в цей час на кухні смажив на вечерю рибу. На ньому зараз був веселий фартух у яскраву мальовану ромашку, в руках чоловік тримав дерев’яну лопатку […]
– Олю, не хвилюйся, мама в мене проста, – казав Андрій
– Олю, не хвилюйся, мама в мене проста, – казав Андрій, поки ми їхали в електричці до його батьківського дому. – Вона тебе точно полюбить. Я нервово теребила ремінець сумки. Ми з Андрієм зустрічалися лише два місяці, а тут – знайомство з його мамою. У голові крутилися всі стереотипи про свекрух: суворі погляди, причіпки, питання […]
Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. І двадцять – відколи він пішов. Іван тоді сказав просто: – Прости, Софіє. Я покохав іншу. Вона молода, весела, мені з нею добре. Я не можу більше брехати ні собі, ні тобі. Софія тоді мовчала
– Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. […]