«А Тарас, виявляється, щасливо одружений…» — зітхала Соломія, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення. Сусідки по кімнаті в гуртожитку заздрили їй, коли бачили в товаристві статного, гладко поголеного блакитноокого брюнета, вважали, що пощастило з галантним кавалером. А заздрити, зрештою, не було чому… Соломія здригнулася, пригадавши першу й останню зустріч із дружиною […]
А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки ми не придбаємо своє житло, – заспокоював дружину Степан. – Ну що, Галинко, вітаю в нашій хаті, – сказала Ганна Миколаївна, окинувши свою нову невістку уважним поглядом. – Дякую, мамо, – злегка натягнуто усміхнулась Галина, тримаючи в руках валізу та букет півоній. Передчуття у неї були не вельми добрі. Жили вони тепер разом. Хоча хата велика – два входи – але земля і кухня були спільні. І це стало справжньою проблемою
– А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки ми не придбаємо своє житло, – заспокоював дружину Степан. – Ну що, Галинко, вітаю в […]
– Ну ви й влаштували цирк! – Невістка не чекала, що я не промовчу
Віра сиділа за кухонним столом, дивлячись на стос рахунків, які принесла листоноша вранці. Електрика, вода, комуналка – цифри промайнули перед очима, але думки були десь далеко. За вікном шелестів осінній вітер, зриваючи останнє листя з клена у дворі. Вона зітхнула, відклала папери й подивилася на годинник. О пів на п’яту. Незабаром повернеться з роботи невістка […]
— Вибач, мамо, я переб’ю тебе. Я дуже хочу зараз думати, що помиляюся в оцінках твого побажання. І хоча ми приберігали цю новину на кінець свята, я думаю, що можу її озвучити вже зараз
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі столом, і почала викладати з сумки пластикові контейнери з їжею. — Віро Миколаївно, ви знову привезли свою їжу? – запитала Оля. — Сонечко, ну не можна ж […]
Тут є вісім тисяч, а ще додам з тих, що відклала в минулому році, і вистачить, щоб віддати Петру те, що обіцяла, – я перераховувала гроші, а в голові вже крутила бізнес-план. Все сходилося – 10 тисяч я віддам Петру, і ще залишиться мені 5, щоб почати власну справу. Я вирішила закінчувати з заробітками, бо вічною заробітчакою я бути не хочу, до того ж, і привід гарний є – Петро мене заміж покликав, хоче щоб я переїжджала до нього і ми жили разом. Про свої плани я ще нікому не говорила, не знаю як це сприйме моя доросла дочка і внуки, адже мені 60 років. Але ж на цьому життя не закінчується, навпаки, все тільки починається
– Тут є вісім тисяч, а ще додам з тих, що відклала в минулому році, і вистачить, щоб віддати Петру те, що обіцяла, – я перераховувала гроші, а в голові вже крутила бізнес-план. Все сходилося – 10 тисяч я віддам Петру, і ще залишиться мені 5, щоб почати власну справу. Я вирішила закінчувати з заробітками, […]
– Де ти ще такого чоловіка знайдеш? Квартира своя, машина є і заробляє добре. Погуляє і прийде перепрошувати, а ти вже, будь добра, не комизися.
Коли свекруха зрозуміла, що ми не будемо жити поруч з нею, то вона стільки мені всього наговорила і не забула згадати, як я залицялася до її чоловіка. Артем від таких слів матері аж очі округлив і глянув на мене допитливо, а я лиш змогла з себе вичавити: – Я все поясню А пояснювати було що. […]
– Я сама пішла? Це після того, як ви три години нили, що я неправильно розсаду поливаю, а потім заявили, що у вас від моєї присутності тиск скаче? – Обурилася невістка
– Ви мені зараз це серйозно кажете, Лідіє Павлівно? – голос Марії тремтів, але не від слабкості, а від ледь стримуваного роздратування. – Я сама пішла? Це після того, як ви три години нили, що я неправильно розсаду поливаю, а потім заявили, що у вас від моєї присутності тиск скаче? – Ой, Машо, не починай! […]
Тепер раз у раз лунало: «Михайлику, принеси дамам холодненького», «Михайлику, поправ нам парасолю..» Увечері, накупавшись, засмаглі і ситно пообідавші в кафе по дорозі з пляжу, Віка влаштувала Мишкові скандал
Заміж Віка не хотіла взагалі, ну от зовсім не хотіла! Маючи не дуже позитивний досвід усередині своєї сім’ї, твердо вирішила, що, як мама, терпіти якусь особину, що псує нерви, поруч із собою не буде, тому зустрічалася вона, з ким хотіла, де хотіла, і голову собі заміжжям не морочила. Ця її вільна поведінка якраз-таки дуже подобалася […]
— Не слухай! Дашко, подивися на мене, – він легенько струсонув за плечі Дашу, – нікого не слухай! Це просто доля і нічого більше. Усім нам відміряно. Ось скільки відміряно, стільки й проживемо. Ромка так вас любив із Сонею – понад життя
— Соня, донечко, я все розумію, але виходу в нас немає. Доведеться. Ми змушені продати будинок. А після продажу і поділу, грошей вистачить тільки на квартиру в іншому районі. Я теж хотіла б залишитися тут, але не виходить, – Дарина тримала доньку за руки й іноді витирала сльози то їй, то собі. Зміни давалися їм […]
– Він тебе захищав, Олено. Бачив, як Діма підіймає на тебе руку
– Мамо, ти б не могла взяти Рекса на тиждень? — Олена стояла на порозі із дорожньою сумкою. Під оком темнів синець, але вона повернулася іншим боком обличчя, щоб я не побачила цього одразу. — Щось сталося? — Та нічого, просто Діму почав дратувати Рекс. Гавкає на нього постійно. Не збагну, що з ним. Вона […]