Ох, хто доглядав за літнім, хворим батьком або свекром, той зрозуміє мене без зайвих слів. Останні десять років мій свекор, Іван Петрович, тяжко хворів. Він був чудовою людиною, але старість, як ви розумієте, нікого не щадить. І всі ці роки ми з чоловіком були поруч із ним. Це була наша друга робота — без вихідних, … Читати далі
– Сину, приїдь до мене у суботу, маю розмову непросту, – Василь сказав це таким засмученим голосом, що Іван примчав в село у суботу з самого ранку. – Тату, що трапилося? Чи не захворів ти, бува? Щось і вигляд у тебе не дуже, – син поближче підійшов до батька і побачив, як на його очі … Читати далі
– Вітя ти що, знову? – Запитала Оля. – Та, посиділи трохи з Миколою, – відповів чоловік. – Це ти називаш трохи? Та ти ж ледве стоїш. Ти ж сказав, що пішов на роботу влаштовуватись. – Ось ми якраз про роботу і говорили з Миколою. – Я це вже сто разів чула. Віктор ледве роздягся … Читати далі
Коли Артем познайомився з Іриною, у нього вже була власна трикімнатна квартира в новобудові. Уже тоді він готовий був одружуватись з дівчиною, але поставив перед собою ціль: спочатку треба закінчити ремонт. Ірина дочекалася, доки ремонтні роботи закінчаться, але Артем все одно робити пропозицію зовсім не поспішав. Мовляв, спочатку треба грошей на весілля назбирати. Раніше ж … Читати далі
Ну, ви ж знаєте, як це буває. Наближається ювілей свекрухи — 60 років. Дата серйозна, треба святкувати з розмахом. А хто в нас у родині головний організатор, двигун і, як то кажуть, вічний двигун? Правильно, я. Свекруха, Ніна Павлівна, підійшла до мене з найневиннішим виглядом:— Свєточко, ти ж у нас така молодець, така активна! — … Читати далі
– Великий будинок для тебе однієї? Мамо, сама подумай, чи це тобі треба? У тебе ж діти є! – картають мене мої сини, а їхні дружини їм допомагають. Я навіть і подумати б не могла, що мої діти виявляться такими захланними. У нас багато років все добре було, я всім заробітчанкам хвалилася, що маю дуже … Читати далі
Більшість людей, які бачили Марину вперше, ніколи не повірили б, що ця дівчина має жорсткий характер. Зовні вона була схожа на наївну дівчинку, що дивилася на світ крізь рожеві окуляри. Їй було 27 років і виглядала вона дуже молодо. Струнка фігурка, блискуче світле волосся, відкритий погляд великих блакитних очей. В мене хороша генетика, пояснювала вона. … Читати далі
П’ять років тому я приїхала з маленького селища до Львова вчитися в університеті. Тут я познайомилась з людьми з різних областей України. Було дуже цікаво бачити відмінності між нами: у мові, у побуті, поведінці. Але найголовніше – тут я зустріла свого майбутнього чоловіка. Родом він був з Закарпаття. Разом ми відівчились на бакалавраті, вступили далі … Читати далі
Я не очікувала, що мій колишній зять про мене згадає, але я дуже помилилась. Андрій мені допоміг, як ніхто. Все життя я важко працювала і не чекала ні від кого ані дяки, ані допомоги. У мене єдина дитина – донька Карина, я їй давала все, що могла, старалась ні в чому їй не відмовляти. От … Читати далі
Це було випробування — жорстоке, холоднокровне й безжальне. У тиші особняка з мармуровими підлогами, під мерехтінням кришталевої люстри та рівномірним цоканням старовинного годинника, в кабінеті господаря стояв розчинений навстіж сейф. Усередині — акуратно складені стоси банкнот, мов цеглини спокуси, поблискуючи поруч із золотими ланцюгами й діамантами. Він точно знав, що вона проходитиме повз. Він вивчив … Читати далі