Коли ми з Ігорем увійшли до зали, всі гості завмерли. Я відчувала на собі десятки поглядів — хтось із цікавістю, хтось із жалем, хтось із нерозумінням.
— Не дивися на них, — прошепотіла я собі, хоча серце калатало так, ніби мене чули всі. Мама тим часом сиділа біля тітки Олі, стискаючи в долоні серветку так міцно, наче вона могла втримати її спокій. Тато втупився у вікно, ніби все це відбувалося не з нами. Подруги перешіптувалися, а дехто з гостей навіть не … Читати далі