Заїдемо до магазину? Удома зовсім немає овочів на салат, — мовила Софія, дивлячись у вікно. — Може, обійдемося сьогодні без салату? Я дуже втомився, — відповів Святослав, впевнено тримаючи кермо. — Можна й без нього, але завтра все одно доведеться йти. Залиш мене біля супермаркету, а сам їдь відпочивати, — запропонувала дружина. — Ага, а потім ти нестимеш важкі пакети сама, а я почуватимуся нечесно. Ходімо вже разом, — усміхнувся чоловік і повернув на парковку. У магазині Святослав штовхав візок, а Софія вибирала продукти. Через кілька хвилин візок був повний. — Я ж казав, що одним салатом усе не обмежиться, — пожартував Святослав, стаючи в чергу до каси. — Зато цілий тиждень не будемо витрачати час на закупи, — відповіла Софія з усмішкою. — Ой, я забула хліб! Я швидко. Софія побігла між стелажами, а Святослав почав викладати покупки на стрічку. Місця бракувало, і одна з коробок випадково зачепила речі жінки, яка стояла попереду. Жінка обернулася, і в її погляді спочатку читалося роздратування. Святослав одразу вибачився та підняв упаковку. Але жінка не відверталася. Вона дивилася на нього так уважно, ніби намагалася впізнати серед багатьох облич
«Я хочу від тебе дитину», — ці слова, вимовлені напівпошепки в салоні автомобіля, звучали не як початок пристрасного роману, а як розпачливий крик про допомогу. Святослав і Софія прожили разом двадцять два роки. Перша палка закоханість давно поступилася місцем глибокій повазі, спокою та теплому домашньому затишку. Вони розуміли один одного без слів, адже роки, проведені … Читати далі