Future Investments

Галина їхала до України з двома величезними сумками, які ледве вмістилися в багажне відділення автобуса. Водій двічі переставляв їх місцями, зітхав і нарешті сказав: – Жінко, ви що, весь магазин із собою везете? – Майже, – усміхнулася вона. – Родина чекає. Так і було. Для сестри окремо кава, для сина з невісткою окремо. Цукерки в … Читати далі

— Без мого чоловіка невістка давно б пропала! Усе він своїми руками заробив, а її взяв без копійки, привів на готове! Ірина Сергіївна голосно вдарила келихом об стіл так, що кришталь аж дзенькнув. Вона стояла біля краю довгого святкового столу, ошатна, в найкращій шовковій сукні, яку купила саме для цього дня. Її обличчя світилося гордістю, … Читати далі

– Лесю Петрівно, я вирішив із вами попрощатися. Сьогодні передайте справи Ірині, а завтра оформимо документи. Леся завмерла біля столу керівника. Ще зранку вона спокійно працювала із замовленнями, а тепер Андрій Віталійович повідомляв їй про звільнення таким тоном, ніби просив замінити картридж у принтері. – Зачекайте. За що ви мене звільняєте? – Не за що, … Читати далі

— Скільки, по-твоєму, їй лишилося? Місяць? Два? Ці слова син кинув так буденно, немов обговорював залишок терміну придатності пакета молока в холодильнику. Я стояла босоніж у темному коридорі власної квартири. Серце калатало десь у самому горлі, а пальці судомило від крижаного жаху. Я просто вийшла на кухню випити таблетку від тиску, але застигла перед ледь … Читати далі

Галина Василівна віддала синові двокімнатну квартиру, продала дачу й переїхала в новобудову, яку син купит на своє ім’я для матері. Коли банк став вимагати виселення, вона з двома валізами постукала до сина, а невістка не пустила її за поріг і сказала: «Ви нам нічого не винні, ми вам теж». Та в старій теці лежав папірець, … Читати далі

— Ці люди зі мною! І якщо для них тут немає місця, значить, і мене тут теж не буде! — вигукнула золовка, кинувши сумочку просто на стіл із весільним короваєм. Олена завмерла, нервово перебираючи пальцями край фати. До виїзної церемонії лишалося трохи більше п’ятнадцяти хвилин. Гості вже збиралися на подвір’ї ресторану, лунала тиха музика скрипалів, … Читати далі

– Ти не забув про ту поїздку, яку обіцяв? – Марина поклала долоню на плече чоловіка й уважно глянула йому в очі. – Та ні, не забув. Просто виникли деякі труднощі. – Але ж ти сам казав, що ми полетимо відпочивати, коли ти повернешся, – насупилася Марина. – Я сказав, що постараюся. – Ні! Ти … Читати далі

Я дізналася, що скоро стану мамою в десятому класі. Батько відмовився від мене й виставив за двері. Через двадцять років, на маминих похоронах, він підійшов до мене із самовдоволеною усмішкою та кинув: — Ну що, ти… Мене звати Марія Олександрівна Степанова. Тепер — підполковник Степанова, начальник відділу зв’язку в штабі бригади. Двадцять років служби. Два … Читати далі

Батька не стало у четвер. Наступного вівторка нотаріус відкрив теку, і Дарина зрозуміла, що похорон був не найтяжчою частиною цього тижня. …Кабінет стояв у пилюці й запаху старого паперу. За вікном двірник шкреб останній сніг із доріжок — звук долинав крізь склопакет глухо й рівно, наче сам час. Дарина сиділа, склавши руки на колінах, і … Читати далі

— Тобі взагалі не соромно, Олено?! Ти що, весь цей час жила зі мною подвійним життям і приховувала від мене цілу частину доходів, ніби я якийсь ворог, якому не можна довірити навіть найпростіші речі?! — голос Андрія в тиші затишної вечірньої вітальні пролунав різко, дзвінко й так боляче, що Олену аж сіпнуло від несподіванки. Вона … Читати далі