Future Investments

Катерина повернулася після доби в лікарні й побачила на своїй кухні колишнього чоловіка з новою жінкою, двома валізами та правом, якого в нього, здається, не було. Вона не стала чекати, поки ті розкладуть речі. Біля дверей їх уже чекав дільничний, у кишені лежав скриншот, який Андрій давно забув, а в коридорі стояла п’ятнадцятирічна Поліна й … Читати далі

— Ти взагалі дивилася ці квитанції? Ірино, ти мені поясни, як таке взагалі могло вийти?! — високий, трохи різкий голос Андрія рознісся по невеликому передпокою, і кришталеві підвіски на старій люстрі ледь чутно дзенькнули. Вона стояла біля дзеркала, повільно знімала в’язаний шарф і дивилася на брата. Його обличчя почервоніло після дороги, а в руках він … Читати далі

Інна ввійшла до маминої квартири трохи по дев’ятій ранку, з візком на двох колесах і шарфом, який пахнув чужим містом. Сонцезахисні окуляри вона зняла лише в передпокої, ніби хотіла, щоб усі встигли помітити: людина щойно з Італії. У коридорі стояв запах гару. Не різкий, а впертий, такий, що в’їдається в штори. — Щось горить, — … Читати далі

Коли Олена пішла до сусіда, Сергій не закричав і не розбив жодної тарілки. Він мовчки виніс на ґанок її валізу, поставив поруч коробку з книжками й спитав: — Ключ залишиш? Олена поклала ключ на підвіконня. За сітчастою огорожею стояв Антон — розгублений, у домашній куртці. Він не дивився Сергієві в очі, і це чомусь принижувало … Читати далі

— Ти знову без жодного сорому просиш у мене гроші на комуналку й ліки, хоча я сама ледве виживаю, маючи маленьку дитину та іпотеку на плечах?! — голос Ірини зірвався на крик у тісній кухоньці, де за вікном уже сутеніло, а в повітрі висіла напруга. Мати, Ганна Петрівна, ніяково опустила погляд у чашку з холодним … Читати далі

Галина Петрівна завжди казала, що найстрашніше для сім’ї не бідність і не хвороба. Найстрашніше, коли діти починають ділити стіни, у яких виросли. Вона бачила таке в рідному селі не раз: брати, які не вітаються двадцять років через межу між городами, сестри, що не прийшли на похорон матері, бо не поділили шафу з посагом. Тому, коли … Читати далі

— Навіщо вам із Оленою та дідова хата в селі, якщо Павлик без власного кута пропадає? Ми з батьком вирішили, що садибу треба продати, а гроші віддати молодшому! Ірина Петрівна сказала це так буденно, ніби просила передати сіль через стіл. Вона акуратно промокнула кутики губ паперовою серветкою, склала руки перед собою і вичікувально подивилася на … Читати далі

«Я ж усім дітям порівну дала!» — виправдовувалася Людмила Петрівна, стоячи на порозі доньчиної квартири з двома сумками. Вона продала сільську хату, яку чоловік будував для Ірини, і не обмовилася про це ні словом. Донька мовчки порахувала дах, вікна й газ, які вклала сама. А потім показала матері зв’язку ключів, яких та не очікувала побачити. … Читати далі

— Ми вважаємо, що тобі треба переписати будинок на маму або ж продати його й віддати їй частку, бо вона це заслужила своєю працею, — промовила золовка, спокійно відсуваючи тарілку з недоїденим пирогом. У кімнаті одразу стало чути, як тихо цокає старий годинник на стіні. Я сиділа навпроти своєї свекрухи, пані Віри, і не могла … Читати далі

— Тату, ти ж сам це казав! — дзвінкий, трохи вдавано-обурений голос семирічної Марійки розірвав простору кухню й одразу заглушив звичну ранкову тишу, у якій було чути лише тихе дзижчання кавомашини та запах щойно змелених зерен. — Обіцяв же сьогодні поїхати до парку розваг! А тепер що виходить? Знову робота? Олег розгублено всміхнувся, тримаючи в … Читати далі