Future Investments

— Ти знову взяла масло з моєї полиці, Олено? Я ж просив купувати собі окремо, бо в кожного має бути свій порядок! Михайло стояв біля розчиненого холодильника і сердито перекладав пакети. Очі бігали по пластикових контейнерах так, ніби він шукав нестачу на великому складі. — Михайле, та я лише трішки відщипнула, щоб мамі кашу заправити, … Читати далі

– Іро, сходи в магазин по хліб, – мутний погляд сорокап’ятирічної жінки вже не міг зосередитися на худенькій постаті семирічної дівчинки, яка жадібно ковтнула, почувши про хліб. – Авжеж, мамо… Дівчинка слухняно дочекалася грошей, за які продавчиня місцевої цілодобової крамнички, тітка Ніна, охкаючи та зітхаючи, продавала Ірі буханець хліба, а часом ще й сунула в … Читати далі

— А наша Людка-то… Як мій Андрійко з нею мучиться! Нічого не готує, удома вічно безлад. Ото куди він дивився?! Галина Петрівна промовила це гучно, з веселою образою в голосі, ніби розповідала невинний сімейний анекдот. За довгим столом хтось ніяково хмикнув, хтось опустив очі в тарілку. Усі інші подивилися на іменинницю. Людмила стояла з блюдом … Читати далі

— Сусідко! Ви справді хочете віддати останнє майже задарма лише для того, щоб і далі слухати щоденні закиди від сина, який усе життя тільки й робить, що рахує чужі гроші та випрошує більше? — різко вигукнула сусідка Оксана Іванівна, зайшовши у двір без стуку й тримаючи в руках торбинку зі свіжими пиріжками з вишнями. Соломія … Читати далі

— Куди тобі одній три квартири? Одну моєму Колі оформи, другу — Олені. Нехай добро не пропадає, — розпоряджалася свекруха. Галина Павлівна промовила це так просто, ніби просила передати хліб. Її повні руки продовжували розкладати олів’є по тарілках, а голос звучав буденно, майже лагідно. За столом повисла тиша. Вікторія завмерла з виделкою на півдорозі до … Читати далі

— Олено, ви ж у суботу з лопатами приїдете, як завжди? Бо там земля якраз м’яка після дощу, треба встигнути перекопати, — пролунав у слухавці бадьорий голос свекрухи. Олена саме стояла біля каси в місцевому насіннєвому магазині й тримала в руках дві пари щільних бавовняних рукавиць із гумовим покриттям. — Галино Степанівно, ми ще не … Читати далі

— Валеріє, ти ж доросла й розважлива жінка, повинна зрозуміти ситуацію, — Андрій з апетитним хрускотом переломив навпіл малосольний огірок і гучно втягнув носом запах. — Мамі зараз куди важче, ніж нам. Тому з вересня я всю свою зарплату відправлятиму їй на картку, а сімейні витрати поки що візьмеш на себе ти. Валерія стояла біля … Читати далі

— Оксано, не крути мені нерви своїми міськими фантазіями, я нікуди не поїду із села! — роздратовано кинув Григорій Іванович, важко спершись мозолястими долонями на край старого дерев’яного столу й дивлячись на доньку похмурим, сповненим давньої образи поглядом. — Тобі аби тільки забрати мене в ту свою кам’яну коробку на шостому поверсі, де й подихнути … Читати далі

Ірина Василівна піднялася на третій поверх без ліфта, бетонними, старанно вимитими сходами. На другому вона зупинилася, щоб перепочити. Серце калатало не стільки від самого підйому, скільки від того, що чекало її за дверима. Вона дістала маленьке дзеркальце, поправила пасмо, яке вибилося з-під шапки. Обтрусила пальто, випрямила плечі — ніби це могло додати їй сміливості. І … Читати далі

— Не дивись на мене так, Наталю. Ми з тобою не діти й обоє давно розуміємо: наш шлюб багато років тримається не на почуттях, а на самій лише звичці, — Андрій неквапливо складав у дорогу валізу зі шкіри бездоганно випрасувані сорочки, ретельно поправляючи комірці, ніби від цього залежало все його нове життя. — Я зустрів … Читати далі