Вам стало важко залишатися наодинці. Поки ще поряд інші люди, поки спілкування “розбавлене” іншими, все нормально. Це можуть бути сусіди, товариші, друзі, родичі, діти… І стосунки між вами двома одразу оживають. Вам є про що поговорити, є чим зайнятися, ви чудово спілкуєтеся.
А коли залишаєтесь наодинці, навалюється невимовна нудьга. Починається роздратування через дрібниці. Вам майже нема про що розмовляти, діалоги швидко переходять у перепалку або млосне мовчання. Вам фізично душно і тісно, коли ви залишаєтеся наодинці.
І часто люди шукають причини такого дивного стану. Обід несмачний. Душно у квартирі. А може, це застуда починається?
Коли любиш, найкращий час – наодинці. Тому й названі відносини “близькими”, а людина – “близькою”. Коли ж близькість стає стомлюючою, тяжкою, похмурою, нудною, кохання більше немає. Навіть якщо потім, на людях, все знову налагоджується.
Іноді діти виростають та йдуть з дому. І батьки виявляють, що залишатися наодинці їм нестерпно… Вони зовсім чужі люди. І обтяжують одне одного навіть своєю присутністю. Або просто у вихідні подружжя залишаються вдома вдвох. І до кінця дня просто не знають, куди подітися від нудьги та роздратування.
Якщо близькість стала обтяжливою, близькі відносини закінчені. Розлучатися необов’язково. Можна жити і спілкуватися далі, як добрі знайомі. І це сумна життєва правда…
Автор: Анна Кір’янова