Вітер зустрів прекрасну Квітку і закохався у неї. Поки він ніжно пестuв Квітку, та відповідала йому ще більшою любов’ю, вираженою в кольорі та ароматі.
Але Вітру здалося цього мало, і він вирішив: “Якщо я дам Квітці всю свою міць і силу, то вона обдарує мене чимось ще більшим”. І він дихнув на Квітку могутнім диханням своєї любові.
Але Квітка не винесла бурхливої пристрасті і зламалась. Вітер спробував підняти її та оживити, але не зміг. Тоді він затих і почав дихати на Квітку ніжним диханням любові, але та в’янула на очах.
Закричав тоді Вітер:
– Я віддав тобі всю міць своєї любові, а ти зламалась! Видно, не було в тобі сили любові до мене, а значить, ти не любила!
Але Квітка нічого не відповіла. Вона помеpла. Той, хто любить, повинен пам’ятати, що не силою і прuстрастю вимірюють Любов, а ніжністю і трепетним ставленням. Краще десять разів стриматися, ніж один раз зламати.
