Всі думали: ось бідолаха! Її ж чоловік кинув, пішов до іншої!
Як це пережити? А вона купила нові шпалери, чарівні штори і зробила ремонт. На шпалерах був темно-зелений візерунок, а штори – кольору стиглої черешні. І це було красиво!
Хоч би з горя руки на себе не наклала, обговорювали між собою її тітоньки. А вона рано вранці ходила на ринок за рум’яними пахучими яблуками, пекла ніжну шарлотку, варила собі міцну каву з вершками, на обід готувала лазанью з грибами і баклажанами, на вечерю – овочі з прованськими травами.
Як же їй тепер самотньо, турбувалися батьки і запрошували приїхати на дачу. Вона завела собаку і читала вечорами Софі де Вільнуазі. Собака водила її гуляти в парк, говорила: подивися, яка білочка і ловила для неї жаб. Софі пропонувала змінювати плани на життя і вірити в щасливе майбутнє.
Їй, напевно, дуже погано, просто уваги не подає, вирішили подруги. А вона купила два сарафана, плаття “в підлогу”, солом’яний капелюшок, пару білих босоніжок і пофарбувала волосся в колір гіркого шоколаду.
Напевно, плаче, нещасна, ночами в подушку, подейкували сусіди. А вона, заваривши собі зелений чай з лаймом, відкривала вікно, сідала з чашкою на підвіконня і милувалася величезним місяцем. А потім солодко засинала під звуки нічного міста. Їй снилося море, різнокольорові мушлі і доброзичливі дельфіни.
Яа же ж її не щастить, обговорювали колеги. А вона записалася на курси водіння автомобіля, успішно здала іспит, купила недорогу стару машину і дорогу дорожню сумку.
Це ж такий удар, коли чоловік іде, шепотілися знайомі, хоч би в депресію не впала. Вона закинула в нову сумку сарафани, білі босоніжки і поїхала з собакою до моря. Знімала кімнатку у старенької, купувала варену кукурудзу і запечену рибу, їла на сніданок гарячі коржі, персики і виноград, пірнала в солоні теплі хвилі, захоплювалася неймовірними заходами. Засмагла, схудла.
Відпустка закінчилася, повернулася додому, а там … він. Говорив, що помилився і просив почати життя спочатку. А вона змінила номер телефону, купила новий замок і викликала слюсаря.
Виявилося, що слюсар теж любить міцну каву, яблучні пироги, місяць, обожнює собак і читає книги. Він поміняв їй дверний замок, замінив старенький кран на кухні, навчив готувати м’ясо по-французьки, каву по-віденськи і зробив їй пропозицію. Собака була не проти. Вона теж.
Через рік, виявилося, що він цілком стерпно співає колискові, легко і невимушено керує двомісною дитячою коляскою і вміє сповивати крихітних дівчаток. Причому одночасно обох.
А ще через рік вони, як і мріяли, купили будиночок за містом. Привели в порядок запущений сад, поселили в ставку карасиків, повісили на вікна легкі штори, купили гарний посуд. Вона готує овочі та рибу, пече чудові штрудели і варить сливове варення. Крізь відчинене вікно залітають метелики, пахне яблуками і ромашками, чується щасливий дитячий сміх і гавкіт собаки.
Пізно ввечері, коли дочки будуть солодко спати, а собака згорнеться клубочком біля теплого каміна, вони, як завжди , посидять, обнявшись, на ганку, послухають звуки нічного саду і скажуть один одному «Люблю» …
Автор: Вікторія Галицька
