– Історія така, онук в садок пішов, невістка вийшла з декрету, і вирішили вони брати іпотеку! – розповідає п’ятидесятишестилітня Інга Геннадіївна.
– У знімних квартирах, кажуть, жити вже ніяких сил немає. Оформили все, переїхали у свою. Ну, як в свою – в іпотечну, природно! А через кілька місяців обрадували: Іра вагітназнов. Ну ось є голова у людей на плечах? Я запитала – і що, народжувати будете? Так мене за це питання мало не побили! Звичайно, народжувати! Вони хочуть дітей! ..
Чесно кажучи, такого бажання Інга Геннадіївна не розуміє. Сама вона свого часу народила тільки одного сина, та й то, як вона зараз неохоче зізнається, виключно для того, щоб питань ні в кого не виникало.
Ну, прийнято так було за часів її юності: вийшла заміж, повинна народити. А народила, значить «відстрілялася», роби тепер, що хочеш. Можна галочку собі поставити і закрити це питання, що вони з чоловіком із задоволенням і зробили.
Ні, сина свого Інга Геннадіївна любить, і завжди була добросовісною матір’ю: вчила, лікувала, читала книжки, водила в зоопарк і театр. Але про другу дитину і думати не хотіла.
Добре, що чоловік у Інги Геннадіївна теж попався не плодовитий, легко погодився, що однієї дитини їм досить.
Тому більшу частину життя подружжя прожило для себе: заробляли, робили кар’єру, подорожували, розвивалися. В результаті зараз мають чимало: дві квартири, дві машини, впорядковану дачу, хороший достаток.
Що називається, до пенсії готові повністю.
А ось син і невістка виявились зовсім інших поглядів: ледве встигнувши народити і трохи поставити на ноги одну дитину, пішли за другою, незважаючи на те, що і умов особливо немає. Ні грошей, ні житла, ні помічників.
Інга Геннадіївна, дивлячись на це, тільки здивовано зітхає:
– Іра майже всю вагітність на лікарняних, отримувала мізер, а довелося няню найняти для дитини – вона в лікарні, ми працюємо, свати далеко. У сина теж якісь перебої почалися на роботі. Загалом, раптом виявилося, що не зводять вони кінці з цієї іпотекою.
Треба ж, який сюрприз! І син прийшов просити допомоги. Можна, каже, ми у вас поживемо, у вас же трикімнатна квартира, місця багато. Або хоча б у другу квартиру нас пустіть. Свою здавати будемо, тоді зможемо іпотеку платити …
Квартира у Інги Геннадіївна з чоловіком дійсно велика і зручна, але жити разом з молодою сім’єю, а головне, з двома маленькими дітьми, їм зовсім не хотілося. Пустити сина з сім’єю в іншу квартиру, ту, яка зараз здається, теж такий собі варіант.
-У нас зараз в тій квартирі в вряди-годи квартиранти нормальні, – зітхає Інга Геннадіївна. – Тиша у них, порядок ідеальний, платять годину в годину. Я за них прямо не натішуся. Як згадаю тих, що до них жили – це кошмар …
Загалом, обговорили ми все з чоловіком і вирішили: не допомогти не можна, все ж єдиний син, а допомагати найпростіше грошима. Чоловік каже – будемо платити за них іпотеку, саму вони це не осилять, мабуть, з двома-то дітьми. А на життя собі нехай заробляють самі …
Своє рішення Інга Геннадіївна з чоловіком озвучили синові і його дружині. Молоді, звичайно ж, раділи і дякували.
– Ось, з тих пір ми і допомагаємо їм закрити іпотеку! – розповідає Інга Геннадіївна. – Щомісяця чоловік передає їм суму місячного платежу …
За цей час Ірина народила другого сина. На жаль, пологи почалися передчасно, і пройшли не дуже вдало.
Малюк після народження потрапив в реанімацію, потім в дитячу лікарню, виписалися тільки через місяць. Малюкові майже рік, і практично весь час Ірина тягає дитину по лікарях, робить масажі, фізіопроцедури. Більшість процедур роблять платно з різних причин, де беруть на це гроші і як взагалі справляються фінансово, батьки ніколи не питали.
Але весь рік переводили синові гроші на іпотеку, як домовилися.
– А тут я дізналася, що у них прострочення по платежах капітальні! – з обуренням розповідає Інга Геннадіївна. – А останнім часом і взагалі платити припинили. Ну як так?
– Хм. І як це з’ясувалося?
– Так випадково! Старша дитина захворіла, а невістці їхати треба було кудись з молодшим в цей день. Няня теж на лікарняному була. Іра попросила посидіти з онуком, дочекатися лікаря. Я погодилася, у мене відгул був.
Приїхала до них, Іра з молодшим поїхала у справах, а я кинулася – поліс-то на дитину вона мені не залишила. Лікар прийде, запитає. Дзвоню їй – вона скидає. Зателефонувала синові. Він каже, в комоді поліс лежить, пошукай на верхній полиці.
Я полізла шукати і знайшла папку з роздруківкою по кредиту … Платять геть погано! Затримують платіж практично кожен місяць, хоча ми перераховуємо як годинник. А останні три місяці там взагалі по нулях! Того й суд може бути, квартиру просто заберуть, і все! ..
Молоді проблему визнали і розвели руками – витрачали на дітей. У сина Інги Геннадіївна проблеми на роботі, премії забрали, сидять на голому окладі. Грошей не вистачає, ось вони і почали затикати діри батьківськими переказами. По-іншому не виходило …
Інга Геннадіївна розповіла про своє викриття чоловікові, він просто рве і метає. Відчуває себе обдуреним і використаним. Хоче взагалі припинити будь-яку допомогу.
Син же з дружиною себе сильно винними не вважають. По-іншому не могли. Гроші витрачали не на шуби та ресторани, а на дітей. Нездорова дитина вимагає вкладень. Та й здорова теж. Ну так, у них проблеми, але вони розберуться. Встануть на ноги і заплатять …
Припинити допомогу дорослим дітям взагалі? В результаті їх виженуть з квартири, і іпотеку з поганою історією більше не дадуть.
А може, нічого страшного не відбувається? Ірина з чоловіком і дітьми виживають, як можуть. Батькам б не викаблучуватися зараз, а допомогти їм вирулити. Ну або не заважати, по крайній мірі.
А ви що думаєте?
