20 Травня, 2024
Діти, не смійте Красулю продати! Мати перед смертю постійно казала… Душевний вірш, до сліз!

Діти, не смійте Красулю продати! Мати перед смертю постійно казала… Душевний вірш, до сліз!

Мамі залишилось жити вже мало..
Більше молилася, менше читала,
Їла повільно і… ложка маленька —
Свічка згасла. Відходила ненька.

Знала, що сила стікає потоком,
Рік обіцяв бути днем, а не роком.
Тільки цікавило маму, що буде —
Як після неї… і світ… й інші люди.

Погляд вже був десь не тут, над землею,
Всі ми тихенько прощалися з нею.
Мама щоранку, проснувшись, питала:
«Доню, корові ти їсти давала?

Діти, не смійте Красулю продати!
То ж годувальниця…Все є у хаті!
В роки тяжкі, хто тримав коровину,
Зміг врятувати від смерті дитину».

…Ми ще доїли…Тримали… і злились,
Хлів проклинали…й щоденно молились-
Вірили — буде в подвір’ї корова,
Мама залишиться з нами. Здорова!

«Клопіт» продали одразу по смерті —
Бракло і сіна, і жому, і дерті,
Руки боліли, а треба ж доїти,
Пасти не хочуть дорослі і діти.

…Коле під серцем, як чищу в сараї …
Мама з Красулею в небі. Я знаю…

Автор: Тетяна Сорока

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *