Одному чоловікові передбачили, що в п’ятдесят років він зустрінеться з головною жінкою своєї долі. Минуло двадцять років і передбачення збулося.
Хоча сам чоловік забув про нього. Він працював, досягав, старався. Дбав про сім’ю, гроші добував, їздив по відрядженнях. З дружиною він добре жив, але якось мало спілкувався. Якось не особливо проявляв емоції, він роботою був зайнятий. А потім інфаркт стався, на щастя, невеликий. І він займався здоров’ям, лікувався. Потім у спортзалі, – він за порадою лікаря став займатися фізкультурою, – побачив у дзеркалі сивого літнього чоловіка. І не відразу зрозумів, що це він і є. Саме він.
І тут він впав у таку депресію, що просто жах. Життя-то пройшло майже, а він і не помітив. Діти виросли і живуть окремо. Дружина хороша жінка. Але теж вони майже окремо живуть, хоч і в одній квартирі. Підприємство працює, але зрозуміло, що досягнута мета. І немає сенсу викладатися, нехай йде як йде.
Але ось він згадав пророкування і посміхнувся. Йому п’ятдесят років. Яка ще головна жінка його долі? Нікого він більше не полюбить, немає в серці місця для когось ще. Та й серце зношене, немолоде серце-то, не любити ним треба, а лікувати його!
Але, знаєте, передбачення збулося. Через місяць у сина з невісткою народилася дівчинка. Маленька така, крихітна, з рідким дитячим волоссячком і з пальчиками. Маленькі – премаленькі пальчики, а на кожному пальчику – нігтик рожевий, теж малесенький. І цими пальчиками головна жінка долі схопила дідуся за палець міцно і тримає. Дивиться прямо в очі і посміхається. Скажете, такі маленькі немовлята не вміють посміхатися? Іноді вміють. Цілком осмислено посміхаються навіть самі крихітні діти, таке буває.
І всю депресію як рукою зняло; ось цією самою дитячою крихітною ручкою. Дідусь відчув надзвичайний прилив сил. У нього з’явилася головна жінка долі, він це відчув. І він почав жити – з усіх сил. Друге дихання відкрилося, коли він знайшов свій особистий сенс життя. Тепер є заради кого дихати, працювати, намагатися і старатися. І є ким милуватися.
Сенс життя іноді знайти дуже просто. Це коли є заради чого або заради кого жити. Коли є любов до чогось або до когось, сильна любов, справжня. Коли є головне в житті: головна людина або головна справа, заради них і живеш. І серце зцілюється, повертаються сили. Але це ж занадто просто!
Так, дуже просто. Тому що в складному і заплутаному найчастіше сенсу немає. Поки нас хтось тримає за руку або за палець, ми живемо. Так все влаштовано на землі. Головна людина нашого життя тримає нас на землі. Навіть якщо її пальчики розміром з горошинкою, – вони і тримають.
Анна Кір’янова
