Через те, що мені довелося неочікувано їхати у справах потягом і квитки я вже купували в останній день перед виїздом мені випало верхнє місце. Завжди коли їду я замовляю квиток на нижнє місце, але цього разу усі місця були зайняті. Я не мала іншого вибору ніж купити квиток на верхньому місці.
Коли я зайшла у купе, я побачила, що на нижніх полицях уже є люди. Це були дві жінки. Більш з усього вони були подругами. Провідниця ще не перевірила мій квиток я хотіла її зачекати, а потім зайняти своє місце, але це не сподобалось жінкам, які були знизу, тому я з усіма своїми речами зайняла своє місце (верхню полицю).
Поїздка не запланована я дуже поспішала і не встигла нічого поїсти. Тому я звернулася з проханням до жінок:
– Чи можу я повечеряти за столиком?
– Ми взагалі-то спати збираємось, чи ви не бачите? – Промовила одна з жінок.
– Навіщо ви обрали собі верхню полицю, потрібно було купувати квитки на нижню! – Єхидно додала інша жінка.
Та я не розгубилася і почала готуватися до приймання їжі на верхній полиці. Відкрила оселедець, нарізала ковбасу, хліб та дістала кекс з кремом зверху. Тільки я почала їсти як потяг різко зупинився.
Моя їжа полетіла донизу! Це була дуже смішна ситуація, мені ста ніяково. Мій оселедець та кекс з кремом впали одній з жінок на голову, прямо у волосся. Вона почала їх виймати та сваритися.
– Ви не можете бути обережною? – Кричали вони.
На сусідній верхній поличці лежала молода дівчина, вона аж заходилась від сміху.
– Це сталося випадково, перепрошую! – Сказала я, прибираючи залишки їжі.
Я не хотіла залишитись голодною, але я не вважаю, що тільки я винна в цьому, що сталося, я запитала чи можу поїсти за столиком перед початком приймання їжі.
Далі всю дорогу ми їхали нюхаючи оселедець у купе. Звісно та жінка хотіла прийняти душ, бо її волосся мало не приємний запах! Але у поїзді такої можливості не має.
Хоч далі я їхала голодна, але з легкістю на душі. Я можу зробити висновок, що закон бумеранга діє!
