Жив один король. Якось він запропонував нагороду за найкращу картину спокою. Багато митців спробували намалювати таку картину. Король подивився всі роботи, але серед них були лише дві, які йому сподобалися. З них належало вибрати найгіднішу.
На одній картині зображено тихе озеро. Воно, як дзеркало, відбивало гори, що височіли навколо нього, блакитне небо з білими хмарами. Кожен, хто дивився на цю картину, думав, що вона є досконалою картиною спокою.
Друга картина зображувала гори. Але вони були нерівні та голі. Зверху було зображено небо, що розбушувалося, йшов дощ, блищала блискавка. По гірській стіні падав пінний водоспад. Все це зовсім не виглядало мирно.
Проте, глянувши на водоспад, король побачив за ним крихітний кущик, що ріс з ущелини у скелі. На ньому пташка звила гніздо. Там в оточенні води, що стрімко падає, вона чекала пташенят.
Саме цю картину й вибрав король. Він сказав: «Спокій не означає місце, де тихо та мирно, де немає шуму та занепокоєння, де немає напруженої роботи. Спокій – це те, коли все це є, проте ви зберігаєте мир та спокій у своєму серці».
