Наталка й Сашко обоє важко працювали. І от, одного разу вони нарешті купили квартиру! Батьків Сашка і всю рідню вони запросили на новосілля. Квартира була велика, аж чотири кімнати – просторо! – Вас двоє, навіщо так багато місця?! – раптом запитала мати Сашка. – Ви ж і вдома не буваєте, весь час працюєте. – Мамо, ми тепер працюємо з дому, – сказав син. – А кімнати – це для дітей. Наталя вагітна! – І тепер весь кредит на тобі буде?! – здивувалася мати. – А чому ти думаєш, що кредит? – посміхнувся Сашко. – Ми купили квартиру без кредиту! – Звідки у вас стільки грошей?! – ахнула мати, не розуміючи про що він таке говорить.

Наталка й Сашко обоє важко працювали. І от, одного разу вони нарешті купили квартиру! Батьків Сашка і всю рідню вони запросили на новосілля. Квартира була велика, аж чотири кімнати – просторо! – Вас двоє, навіщо так багато місця?! – раптом запитала мати Сашка. – Ви ж і вдома не буваєте, весь час працюєте. – Мамо, ми тепер працюємо з дому, – сказав син. – А кімнати – це для дітей. Наталя вагітна! – І тепер весь кредит на тобі буде?! – здивувалася мати. – А чому ти думаєш, що кредит? – посміхнувся Сашко. – Ми купили квартиру без кредиту! – Звідки у вас стільки грошей?! – ахнула мати, не розуміючи про що він таке говорить.

Наталка й Сашко після весілля стали винаймати квартиру.

Грошей вистачало тільки від зарплати до зарплати. Де тут назбирати на перший внесок на квартиру.

Молода сім’я вирішила змінити своє життя. Квартира потрібна, а значить, на неї треба заробити.

Брат Олександра Юрій мав уже свій бізнес, його сестра Марійка вдало вийшла заміж. Тільки у Сашка та Наталки поки що нічого не було.

Вони знайшли компанію, якій були потрібні фахівці їхньої спеціальності, і поїхали з рідного міста на заробітки.

Житло надавалося, хоч і не дуже гарне, але гроші платили хороші.

Жили і працювали. Втягнулися. Батьки Сашка їхніми умовами життя не дуже цікавилися, їх хвилювало тільки питання продовження роду.

А сім’я це відкладала, вони йшли до своєї мети.

Повертатися до рідного міста вони вже не думали. Кар’єрне зростання, ріст зарплати. Батьки Олександра весь час ставили їм за приклад старшого брата, та й про сестру Сашка не забували згадати.

У Олександра було чотири племінники – син і дочка у брата, і дочки в сестри.

Сім’ї жили добре, можна сказати багато. А ось Сашко прорахувався! Не було в нього бізнесу та й дружина небагата. До того ж дітей народити не можуть, а скоро вже буде пізно. Час спливає…

***

І от, одного разу батьків Олександра і всю рідню вони нарешті запросили на новосілля! Квартира була велика, аж чотири кімнати, сто чотири квадрати, просторо!

– Вас двоє, навіщо так багато місця?! Ви і вдома не буваєте, весь час працюєте.

– Мамо, ми тепер працюємо з дому. А кімнати для дітей. Наталя вагітна!

– Нарешті! Вагітна, і тепер весь кредит на тобі.

– А чому ти думаєш, що кредит? Ми купили квартиру без кредиту! А за машину розрахуємось менш ніж за рік. Наталка ще не встигне народити, а машина буде повністю наша!

– Звідки у вас стільки грошей?! – ахнула та, не розуміючи про що мова. – Твій брат має бізнес, а такої розкоші дозволити собі не може! І меблі у вас он хороші, дорогі…

– Він має гарну квартиру, машину, вони їздять відпочивати. Моя сестра теж не бідує.

– Твоя сестра… Про це окрема розмова. Ти помітив, що вона приїхала тільки з дітьми? Вона повернулася до нас після розлучення. Грошей не вистачає. Їй треба купити квартиру. Ви зуміли зробити все для себе, а тепер сестрі допомогти треба. У нашій сім’ї завжди всі допомагали нужденним.

– Вона потребує допомоги? А ми хіба не потребували допомоги одразу після весілля? Хіба нам допомогли? Ми винайняли тоді найдешевшу квартиру. Там навіть ліжка не було!

Ми попросили тоді в Юрка їхнє старе ліжко, бо вони нове купили. А він сказав за нього ціну, як за нове!

– Не має ж він даремно все віддавати!

– А ліжко йому нове я зібрав безкоштовно, бо є це брат. Ми ще три місяці спали майже на підлозі, знайомі віддали старий надувний матрац…

– І до чого тут твоя сестра?

– Сестра тут ні до чого. Я про допомогу нужденним. Виходить, тоді потребували не ми, а Юрко. А Марійка? Вона просила нас сидіти зі своєю донькою, із немовлям!

І ми сиділи. Виручали її.

А грошей у борг до зарплати дати відмовилася. До зарплати й у борг тисячу гривень не дала! Звичайно і в цьому випадку потребували не ми. Тиждень жили неясно як. Вижили. А тепер квартиру сестрі купити? Ну ні!

– Треба допомагати! У нас у сім’ї так заведено. І ще! Ми тепер з батьком пенсіонери. Ми теж потребуємо допомоги. Від коштів не відмовимося. Ми навіть переїхали б до вас, але не підходить місце. Ми звикли до свого рідного міста.

– Мамо, у вас дві пенсії, і ви ще працюєте! Я чудово це знаю. Я не проти допомагати, але куди вам ще грошей?!

– А у нас твоя сестра живе, і твої ж племінники! Ви он як шикарно живете, а нам доводиться працювати.

– Марійці час працювати. Грошей не вистачає? Аліменти на дітей ніхто не скасовував. Я не їхній батько, у мене свої діти будуть.

– Не двоє ж зразу, можна і на одній дитині зупинитися.

– Це нам вирішувати.

– От і вирішуй. Набрав багатства – допомагай ближньому! Бо ми ж із батьком можемо й на аліменти подати.

– Для кого?!

– Для себе! Для мене і батька!

– Ну тоді доведеться і Юрку з Марійкою розщедритися.

– Ні, тільки з тебе вимагати будемо!

– Не вийде. Та й взагалі нічого не вийде. А що ти з бізнесмена нічого не просиш, мамо?

– Він має проблеми якісь. Грошей немає, все в обігу, збитки, проблеми. Суд якийсь. Можна, звісно, і йому допомогу надати. Я навіть не знаю, кому з них важливіше, Юрку чи Марійці. Кому першому допомагати?

– А чому ви нам не допомагали? Ми потребували, а доводилося виживати.

Ти ж тоді нас навіть на місяць не пустила у свою квартиру. А про сестру з братом це ще не все, це тільки мала частина.

Дякую тобі і їм за це, ми багато чого пережили, зате стали сильнішими і ближчими.

Вкладати в бізнес брата я нічого не буду, в нерухомість для сестри теж.

Я маю куди інвестувати свої доходи.

– Це ти даремно відмовляєш нам. Ми з батьком поки що працюємо, але скоро не будемо, здоров’я вже не те, ліки потрібні. Отоді я й подам на аліменти.

– Ліки я можу оплачувати, але не більше. У вас, крім пенсії, є пільги.

– Тоді чекай на суд. Багатій, дивися на нього! Розумний знайшовся!

– Ми всього досягли разом з Наталкою. Це просто хороша робота і спільна мета. Коли Марійка засмагала на морі, ми бігали всі в роботі.

Коли Юрко рахував прибуток і витрачав гроші по ресторанах, ми жили скромно і працювали майже цілодобово.

Тоді коли вони все мали, то в них і шматка хліба не випросити було. Вони мені нічого не дали, щоб я їм повертав.

Боргів немає. Суд? Подавай! Присудять – платитиму. Тільки й вони будуть. Навряд чи це їм сподобається. Ти спочатку проконсультуйся, мамо. Все це не варте таких грошей і нервів.

– Грошей від тебе буде більше, у тебе зарплата велика!

– Ні. Ти помиляєшся.

***

Мати Олександра все ж таки послухала його пораду і до суду не подала.

Періодично вона натякає на допомогу сестрі й братові, але ніхто не збирається поступатися.

Купити квартиру для сестри це вже занадто. Ну, а витягувати брата з боргів справа невдячна. Своя сімʼя ближча…