Виявляється, коли гусениця заляльковується в кокон, щоб стати метеликом, вона там фактично розпадається на елементи. На дрібні деталі розпадається, щоб потім заново з нуля відродитися і виповзти з кокону вже новим метеликом.
Як на мене це прекрасна метафора психотерапевтичної трансформації. І взагалі, будь яких, транформаційних змін.
Це також, добре показує, чому не потрібно боятись змін, чи наполегливо «допомагати», «заподіювати добро», «тягнути до щастя» або різними способами «завдавати користь». А все тому, що лялечка ще не дозріла у коконі. І все, що ми дістанемо з кокону – буде частинки гусениці. Потрібен час, щоб дозріти до змін.
© Лоліта Матвеева
Переклад українською: Психологічна студія Сенс