Коли ти знаходиш шлях до себе, то втрачаєш багатьох, кому був зручний у своїй несвободі, легкій керованості, поспішній відмові від своєї думки …
Тебе чекає багато гірких відкриттів про те, в чому, власне, полягало твоє життя, в якому ти нічого не вирішував, ні за що не відповідав, нічого не вибирав …
До тебе моментально втратять інтерес ті, кому більше не вдасться підсадити тебе на почуття провини, обтяжити усіма боргами відразу, і маніпулювати звичними реакціями …
І вони ж звинуватять тебе в тому, що їх пульт управління тобою більше не працює …
А ти усміхнешся, і не станеш його лагодити …
Ти перестанеш купувати любов … і продавати теж …
Перестанеш заслуговувати схвалення …
Втратиш необхідність обслуговувати чужу думку про себе, надавши цю можливість тим, хто вдень і вночі моніторить твоє життя …
Ти знайдеш в собі самому ворога, який буде шепотіти на вухо про те, що нормально ж було, нафіга тобі ця революція ??? …
Але ворог зникне разом зі страхом, з яким ти наважишся подивитися в очі …
Шлях до себе – не революція, бо ти не борешся …
Ти просто повертаєшся в занедбаний будинок своєї душі, який тобі належить відмити дочиста, вивезти тонни непотребу, і з любов’ю наповнити тим, що тобі по-справжньому потрібно …
І це найкраща праця на світі, повір мені …
Не бійся бути собою … Бійся бути у всіх, крім себе …
Автор: Ліля Град
