Одного разу Боги зібралися і хотіли якось себе розважити. Хтось запропонував:
– Може заберемо щось у людей?
На що йому відповів інший Бог:
– Ну забрати то я знаю що можна – щастя. Але ось куди його сховати, щоб вони довго шукали і не знаходили.
Один з них запропонував заховати щастя на найвищій вершині в світі, на що йому відповіли:
– Люди дуже сильні, вони можуть піднятися на будь-яку вершину. Вони швидко піднімуться на цю вершину і знайдуть щастя.
Інша пропозиція звучала так:
– Потрібно заховати щастя на дні найглибшого моря. І йому сказали:
– Люди – найцікавіші істоти з усіх, яких ми створили, тому їм не складе ніяких труднощів зробити якусь машину, яка зможе зануритися на дно.
– Давайте тоді закинемо щастя на іншу планету, звідти його точно ніхто не знайде.
– Ти ж пам’ятаєш, ми наділили їх таким розумом, завдяки якому вони можуть легко спорудити корабель і подорожувати всюди, куди тільки заходять.
І тут наймудріший, найстаріший Бог сказав:
– Я знаю одне місце, звідки вони точно не зможуть відшукати щастя. Сховайте його всередині їх самих, туди ніхто ніколи не дивиться. Вони витрачають все життя на те, щоб шукати щастя всюди, крім самих себе.
