Подібно мільйонам інших пар, Ірина та Сергій жили звичайнісіньким життям. З одного боку багатств не нажили, щодня стикаючись з масою бутових і життєвих проблем.
З іншого боку, обидвоє працювали, сина з донькою виховували, квартиру в іпотеку взяли. Правда, старенька мама Ірини останнім часом з тиском сильно мyчилaся. Але, врешті-решт, у кого в літньому віці немає бoлячoк?
Загалом, жили і, за великим рахунком, не тужили. Не один рік, і навіть вже на два. Десять років разом. І навіть в найстрашнішому сні не могла собі уявити Ірина, як несподівано зміниться її життя на до і після.
Так, останнім часом часто з чоловіком сварилися. Але у кого в будинку без конфліктів, скажіть мені? Але Сергій раптом заявив, що втомився від такого життя, і хоче poзлучитися.
Коли він зібрав речі і пішов, сказавши наостанок, що вони з нею не пара, Ірина незабаром трохи прийшла до тями. Вирішила – побіситься трохи і повернеться. А він взяв і подав на poзлучення.
І добре, якщо б розлyчниця якась намалювалася. Так ні, чоловік навіть не гуляв. Просто втомився щодня забезпечувати сім’ю, колупатися в сімейних турботах, вирішувати якісь проблеми.
Вирішив, як він сам сказав, пожити для себе. Мовляв, я ще молодий мужик, трохи за тридцять, у мене все попереду. «І у тебе теж все попереду» », – зніяковіло сказав він Ірині після виходу з РАЦСу, де їм поставили в паспорти штампи про розлучення.
Так, ніяковіти було чого. Йому-то вперед рухатися одному, без тягаря, якщо не брати до уваги аліментів. А ось Ірині належало починати нове життя з двома маленькими дітьми, хвopoю мамою і іпотекою, яка була взята на її ім’я. Просто у неї зарплата була «біла», а у Сергія … не дуже біла.
Правда, колишній чоловік пообіцяв, що допомагатиме виплачувати по кредиту. Але бачачи блиск в його очах в передчутті свободи, вона в це якось не сильно вірила.
Загалом, що говорити? Колишній чоловік почав своє нове життя, а Ірина – своє. Зціпила зуби, зрозумівши, що якщо розслабиться, якщо хоч на хвилину дасть слабину, все покотиться до біса. Дітей треба на ноги ставити, за матір’ю – доглядати, а іпотеку виплачувати.
День йшов за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Ірина поступово звикала до свого нового статусу «покинутої» і матері-одиночки. Краєм вуха чула, що колишній чоловік знайшов собі нову любов. Несподівано для себе пораділа за нього. Образ вже не було, життя тривало.
Ірина вже думала, що минуле більше не увірветься в її сьогодення. Але несподівано Сергій з’явився у неї на роботі. Довго м’явся, ходив навкруги.
Потім зізнався, що його нинішня наречена незадоволена занадто великою сумою його аліментів. Загалом, не могли б вони з Іриною домовитися на менші гроші?
Ірина посміхнулася. Завтра їй робити чергову виплату по кредиту, а грошей не вистачало. Треба було у когось перехопити. Ніде правди діти навіть думала зателефонувати колишньому чоловікові – в борг попросити. А тут він з таким проханням.
Може, ускладнити йому життя і зробити аліменти побільше? Або в суд подати, щоб його примусили розділити з нею виплати по кредиту?
Ірина похитала головою. Ні, вона не буде цього робити. Глянула на Сергія, знову посміхнулася.
«Добре, я згодна», – відповіла вона.
Подумала при цьому, що ось зараз би дев’яносто дев’ять жінок зі ста назвали б її «дурною». Однак, самій Ірину раптом стало легше. Довго не могла зрозуміти – чому.
Потім зрозуміла. Просто вона поступово перетворюється на людину, в жінку, якій під силу буквально все. Наприклад, дивитися на це життя широко відкритими очима.
Адже насправді вона ще молода і цілком приваблива жінка. Але раніше вона впритул не помічала, що чоловіки на неї задивляються. Тепер помічає. Раніше на раптові знаки уваги від незнайомців вона реагувала негативно, а тепер … просто реагує.
Так, у неї двоє дітей, старенька на мама і купа боргів. Але для справжнього закоханого чоловіка, здатного заради своїх почуттів гори згортати, хіба це перешкода?
Як там сказав її колишній чоловік – вона йому не пара? Але ж в цьому світі проживають мільярди чоловіків. А сказав їй це тільки один. Невже після цього вона втратила права на щастя?
«А чому ви така сумна? Я міг би зробити вас щасливою », – сказав їй вчора попутник в автобусі. Тоді Ірина просто мовчки посміхнулася. Їй вже потрібно було виходити, а на пальці турботливого кавалера виблискувала обручка. Проте, тим не менш, вектор руху заданий.
Що ж, з чистого аркуша так з чистого аркуша. «Більше не буду сумною, хочу радіти життю», – раптом подумала Ірина, напередодні виходячи з магазину.
Вона ще не знала, що буквально через півметра її чекає доленосна зустріч. Навіть коли на виході в задумі натрапила на якогось чоловіка, і впустила пакети з продуктами, вона ще теж цього не знала.
І коли незнайомець не розлютився, а навпаки, почав допомагати піднімати їй з землі пакети і згортки, теж про це не думала.
Так що там, навіть коли чоловік запропонував її підвезти до будинку, вона думала, що це ввічливість і нічого більше.
Ірина помилилася. Просто вона вже забула, як дивляться чоловіки, які закохалися з першого погляду. Це як раз наш випадок. Наша героїня поки перебувала в невіданні. Втім, це ненадовго. Але це … вже зовсім інша історія.
