Один відомий актор розповідав, як на зорі своєї слави поїхав на одні зі своїх перших гастролей. Закордон. Готель. Нічний портьє простягає ключ від номера. Він піднімається, відкриває. Кімнатка крихітна: ліжко, шафа, ванна.
Але акторові здається, що все прекрасно: вчорашній студент, він ще не відчуває себе зіркою. Речей у нього теж майже немає. Тому все в порядку. Одне погано: вікон немає. Ну нічого.
– Гастролі тривали тиждень. Весь тиждень він йшов рано і повертався пізно. Щоразу персонал готелю дивився на нього з цікавістю.
“Я б сказав ошелешено” – говорить актор.
– Одного разу він зіткнувся при виході з покоївкою. Вона стала махати руками, говорити: “Біг! Біг!”, Але він скромно опустивши очі, втік, прошепотів “Сенк’ю”. Він ще не знав англійської.
– В день виїзду він покликав в номер портьє і покоївку – щоб вони прийняли номер, перевірили, що він не вкрав вішалок і тапочки. Вони постукали, посміхнулися, увійшли.⠀
А далі сталося неймовірне: портьє відкрив дверцята шафи і … увійшов в неї. Виявилося, що весь тиждень актор прожив в передпокої величезного люксового номера з панорамними вікнами. І не знав!
Йому і в голову не могло прийти, що він гідний чогось більшого, ніж цей передпокій. Він спав на вузькій канапі, призначеній для переодягання взуття, а два своїх светри навіть не вішав в шафу. Навіщо? Вони ж не мнуться.⠀
-Актор розповідав, як він сів і засміявся. А потім заплакав. Він шкодував упущену можливість жити з комфортом, і сміявся над своїми очікуваннями. Він не знав, що заслуговує більшого. Він не знав, що треба завжди хотіти більше, ніж дає доля.
А скільки з нас живе в передпокої життя, і навіть не підозрює, що поруч, ось тут, за дверцятами – цілий світ, ціла Нарнія, величезні панорамні вікна.
-Ми не шукаємо, не відкриваємо дверцята, ми заздалегідь задоволені тим, що є.
-Ми не гребемо, ми чекаємо, коли нас приб’є до берега, щоб сказати: о, я туди і хотів! А точно туди?
Ми не знаємо, що хочемо насправді. І не пробуємо шукати. Пасивно пливемо, приймаючи дарунки долі. Але ж можна гребти до мрії, можна надувати вітрила і ловити попутний вітер.
Можна будучи вдячними за те, що є, все одно шукати своє “ще”.
Життя – це квест. Щоб знайти відповіді треба відкрити всі двері. Ключ неодмінно чекає вас за однією з них. І це буде ключ від якихось наступних дверцят. Які ще належить знайти…
Ольга Савельєва
