Батьки чоловіка абсолютно oгиднo поводяться на святах, тому кудись запрошувати їх немає ніякого бажання. З ними просто неприємно перебувати поруч. Намагаюся знаходити причини, щоб їх нікуди не кликати, але чоловік ображається, каже, що які б вони не були, але це його батьки.
Якби я спочатку познайомилася зі свекрами, то до знайомства з чоловіком не дійшло б. Вони люди непогані, але вести себе не вміють абсолютно. Ось живуть люди за принципом “що природно, те не бридко”, а ти як хочеш, так і приймай цю простоту.
Не треба думати, що я зазнаюся і вдаю із себе аристократку, але рамки пристойності все-таки дотримуватися треба, навіть якщо ви не представник дворянства. Мої батьки, наприклад, таке теж не сприймають. На знайомстві перед весіллям мені хотілося крізь землю провалитися.
Зустрічалися в ресторані, тому що у нас квартирка маленька, зйомна, у моїх батьків ремонт йшов повним ходом, а свекри живуть за містом, добиратися була незручно. В той ресторан ми більше не ходимо, хоча пройшло вже два роки.
Батьки чоловіка поводилися дуже шумно, на нас постійно оберталися люди. Свекор дуже швидко нaпивcя і почав нести матюкливі сальні анекдоти, голосно регочучи, не стримував відрижку, ще й голосно її коментуючи, а свекруха майже заснула за столом, тому що перебрала.
Той раз списали на хвилювання і незвичну обстановку, хоча осад залишився, звичайно. Чоловік переконував, що зазвичай вони поводяться нормально, а тут просто перехвилювалися, на голодний шлунок взяли aлкoгoль, ось і результат. Але на весіллі все повторилося, було навіть гірше.
Набралися свекри відразу після РАЦСу, а потім почали творити якісь неподобства. Поки їздили фотографуватися, свекор примудрився справити нужду поруч з пам’ятником, а свекруха мало не пoбилaся з моєю подругою, тому що їй здалася, що вона якось не так дивиться на нареченого. Загалом, такого перфомансу я не очікувала.
На банкеті було ще “веселіше”. Свекор проспівав в мікрофон матюкливі частівки, зчепився з тамадою, який намагався ввічливо забрати у нього мікрофон, свекруха посварилася з офіціантом і плеснула вином в мою маму, щоб та “не сиділа з кислою міною”.
У таксі їх не могли посадити, тому що водії як тільки бачили, в якому вони стані, відразу ж від’їжджали. Довелося видзвонювати знайомого на машині, щоб він відвіз їх додому. Загалом, цей день я не забуду ніколи.
На другий день, звичайно, дзвонили і просили вибачення, але толку від цього було мало. Після такого мої батьки з великою підозрою поглядають на мого чоловіка, тому що, як відомо, яблуко від яблуні недалеко падає. Але чоловік-то у мене зовсім інший.
Тато категорично заявив, що більше бачитися зі сватами у нього бажання немає. Мама такої ж думки. Мені теж гострих відчуттів вистачить на найближче десятиліття. Тому я старанно спілкуюся по телефону, не перешкоджаю чоловікові, коли він їздить до батьків, але сама придумую різні причини, щоб туди не їздити.
На свята до нас я їх теж не кличу, нібито далеко. Своїх батьків кличу, іноді ми до них ходимо, а чоловік ображається. Каже, що тепер ми одна велика сім’я, тому на великі свята повинні збиратися разом. Але мене такі перспективи не приваблюють.
Я не раз вже пояснювала чоловікові, чому не хочу бачити в гостях його батьків. Він же стверджує, що такого більше не повториться. Але це ж він говорив і після першого знайомства батьків в ресторані, а ми пам’ятаємо, що потім було на весіллі. Я не хочу все свято сидіти як на голках і чекати, що ж витворять дорогоцінні родичі.
Чоловік вважає, що я упереджена до його батьків, але навіть якщо вони мені не подобаються. то це його батьки, їх треба поважати. Я готова їх поважати на відстані, дзвонити, передавати гостинці, але не бачитися наживо, особливо на свята. Так просто не хочу зайвих проблем. Свято має бути святом для всіх, не тільки для його батьків.
Фото взято з вільних джерел
