Сьогодні сталася ситуація, яка просто вибила мене з колії. Сиджу собі вдома, займаюся своїми справами, і тут бачу, як свекруха щось шукає в моїй сумочці, яка лежала на комоді. Я, звісно, одразу: “Що ви робите?!” А вона мені, ніби нічого не сталося: “Давай сюди 4 тисячі, швидко! Це не твої гроші, а мого сина!”
Я спочатку навіть не знала, що відповісти. Чесно, у мене шок. Вона завжди вважала, що мій чоловік — це її “гаманець на вимогу”. Але цього разу вона явно перегнула палку.
По-перше, це наші спільні гроші, і я не дозволю, щоб хтось ними розпоряджався без нашої згоди. По-друге, хто дав їй право лізти в МОЮ сумочку?! Це вже не просто нахабство — це порушення особистих меж.
Спробувала пояснити їй це спокійно, але у відповідь почула: “Та ти взагалі нічого б не мала, якби не мій син! Тому мовчи і віддай гроші!”
Знаєте, я завжди намагалася зберігати з нею нормальні стосунки, навіть коли вона поводилася не дуже коректно. Але цього разу я поставила крапку. Пояснила їй, що так більше не буде. Якщо їй потрібні гроші — нехай звертається до сина і домовляється з ним. Але мої речі і наше спільне рішення — це табу.
Чоловік, до речі, мене підтримав. Сказав, що його мама останнім часом занадто багато собі дозволяє і що він теж поговорить із нею.
Дівчата, а як ви справляєтесь із такими ситуаціями? Як правильно ставити межі зі свекрухою, щоб і себе захистити, і не зіпсувати стосунки остаточно? Дуже потрібна ваша порада ????