Останні кілька років мої взаємини зі свекрухою, м’яко кажучи, не складаються. Все почало із того, що два роки тому вона приїхала до нас без попередження. Ми тоді щойно переїхали до міста і не були готові приймати гостей. Та її це не цікавило. Два тижні жила в нас, вигадуючи різноманітні приводи. То обстеження треба пройти, то зустрітися з подругою. Я тоді багато працювала, адже щойно вийшла на нову роботу, й не мала часу ні на що. Тим паче – догоджати мамі мого Іллі.

Врешті перш ніж їхати додому вона мені такого наговорила:

 – Ти не чемна і жахлива господиня. Не знаю, що з тобою робитиме мій хлопчик. 

Не очікувала я таке почути. Відтоді ми майже не спілкувалися. Натомість вона увесь час кличе Іллю до себе в село. Часом він двічі на тиждень до неї їде. Або ж залишається на всі вихідні. А перед Великоднем подзвонила. Я випадково почула їхню розмову, адже чоловік сидів поруч, а в нього телефон такий, що все чути.

 – Ти приїжджай, але дружину свою не бери!

 – Добре мамо, я буду.

Я нічого не сказала, хотіла подивитися, що буде далі. І тут він почав вигадувати, що свекруха просить, аби він з нею поїхав на свята до якихось далеких родичів. І він не може відмовитись. Вигадував, дивлячись мені у вічі. А тоді все ж поїхав і залишив мене саму. 

Свято було зіпсовано. Мене запрошувала моя мама і друзі, та я нікуди не пішла. А після обіду в неділю не витримала. Зібралась і поїхала в село до свекрухи. І ось я заходжу в її хату, а там свято в розпалі. Всі сидять за столом, регочуть. А біля мого Іллі якась дівчина посміхається. Чоловік побачив мене і зблід. Тут вибіг і він, і свекруха.

 – Ось так ви поїхали в гості?

 – Я зараз все поясню.

Раптом втрутилась свекруха.

 – Що тут пояснювати. Мій Іллюша знайшов собі нормальну сільську дівчину, господиню. 

Я негайно поїхала геть. Ілля вирушив за мною. Вдома пояснив, що просто хотів, аби мама від нього відчепилась. Але кохає лише мене. Тепер благає пробачити. Та я вже не знаю, чи потрібне мені це сімейство. Ви б таку витівку пробачили? І як після цього ставитись до свекрухи?