Хто б мені з подруг розповів подібне – я б посміялася, не повірила. Але чоловік істерив тонким крикливим жіночим голосом, я і не думала, що в брутальному любителі барбер-шопів і боксу ховається така скандальна ніжинка.
Він взагалі людина стримана. Суворий, але спокійний. Великий собаці не потрібно нервово гавкати, її і так бояться. Я жодного разу не чула від нього міцного слівця, у нього навіть ввічливість королівська, спробуй не присісти перед королем в реверансі! Як я ним пишалася!
Подружки мої розлучаються, скаржаться на своїх мужиків. А я б і в кошмарі не побачила, що слово “розлучення” взагалі може прозвучати у нас вдома.
Ми зустрічалися три роки, вже точно перевірили один одного у всіх ситуаціях. І завжди було ідеально. І в поїздках, і ремонт встигли разом зробити, і з тещею він порозумівся, і мені зі свекрухою комфортно спілкуватися. Кращий шлюб на землі, можна сказати, еталонний. Він завжди горою за мене, нічого поганого не бачила. І сварок не було теж.
У чоловіка є маленька особиста слабкість, він від довгого жіночого волосся з розуму сходить. Так і говорив мені. І з радістю оплачував мені будь-які салонні процедури по догляду за ним. А побачивши стрижених моїх подружок кривився. Коли приятелька зрізала гриву і зробила Пікс (після пологів волосся посипалося) навіть не хотів, щоб ми спілкувалися. Раптом дурному навчить?
І ось ввечері прийшов з роботи – і раптом скандал.
Це була якась дика істерика, на спинці кухонного стільця мій волосок повис.
І він тупотів ногами, тикав мені цією волосиною в обличчя, верещав, як різана свиня. Я в житті б не повірила, що мій чоловік, спокійний, як алабай, може підвивати і кричати матом, як його дістало це моє волосся, як набридло жити зі свинею і нечупарою, що я спеціально залишаю волосся, щоб його позлити.
І я в ступорі на нього дивилася: сам же вимагає постійно ходити з розпущеним, я тільки одна вдома можу його зібрати і спокійно зайнятися домашніми справами.
– Толку від тебе немає, – продовжував він розорятися, – вдома нічого робити не хочеш, побачу ще десь твої патли, можеш пакувати речі і валити звідси …
Я зрозуміти нічого не можу, адже ми з ним одночасно на роботу йдемо, одночасно приходимо. Зарплата у мене вища, але чому я повинна робити по дому все, а він лягає і чекає, коли йому гаряче принесуть?
Розлучатися я точно не хочу, не розумію: може, це перевірка якась? Я його після цих вересків навіть за чоловіка не можу сприймати, поплакала, дочекалася, поки він засне і лягла в вітальні на дивані.
Дві доби після скандалу пройшло, вибачитися не намагався, поговорити теж. Немов чекає, що я піду.
Ставлю йому сніданок – не їсть. Намагаюся сама заговорити – відвертається. Прошу допомогти – відмовляється.
Сиджу ось на роботі, пишу все це. І не знаю, чи то ввійду я додому сьогодні ввечері, то чи замки вже змінив …
