Одного разу, син вирішив привести свого батька до дорогого ресторану, аби почастувати його смачною їжею. Батько був вже зовсім стареньким і слабким. У нього постійно все падала, а шматочки їжі розсипалися у різні боки та навіть на нього самого.
Звичайно, людям таке видовище не дуже подобалось і вони дивилися на все з певною огидою, але син ніяк на це не реагував. Він просто продовжував спокійно сидіти і їсти.
Коли вони завершили трапезу, син повів батька у вбиральню, аби привести його у порядок. Він допоміг йому відчистити сорочку та штани. Обережно вмив його, та причесав волосся. Потім, вони повернулися до зали, де панувала повна тиша.
Можна було почути лише тихенькі розмови про те, що як взагалі можна себе так поводити? Не варто приводити таких людей у шикарні ресторани, тому що це псує апетит всім іншим відвідувачам.
Син ніяк на це не реагував і просто мовчки віддав офіціанту рахунок. Коли вони вже покидали ресторан, один чоловік піднявся і закричав:
— Юначе, ви дещо залишили!
Хлопець перевірив усі кишені, повернувся до столика і сказав:
— Та ніби все забрав.
— Ви залишили дещо кожному, хто сидить в цьому залі! Ви залишили урок для кожного сина і дочки і надію для кожного батька!
Ці слова змусили інших замовкнути і задуматися. Всі почали опускати очі і соромитися того, що говорили всього декілька хвилин тому. Колись, батьки так само терпеливо і старанно доглядали за нами, а тепер, настала черга нам за ними доглядати.
Ви згодні?
