10 Листопада, 2024
«Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки» – історія 61-річної жінки

«Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки» – історія 61-річної жінки

Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки. У мене був чоловік і діти. Не було лише самого життя.

Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і дочка. Останнього сина я народила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми.

Природно, все життя працювала, але на себе якось мало витрачалася – більше для дітей та в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була … а хотілося …

До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала … І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не курив, все в будинок … але мyдак.

Коли мені виповнилося 55, діти вже все встали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити …

У чоловіка дороге хобі – полювання: три породистих гончаків, багато різної зброї, намети-рації, а я не можу собі кішку вдома дозволити, чоловік їх не любить … І багато чого він не любить з того, що я люблю.

У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там же і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою 1 \ 2 трійки, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в будинку і всіх його собак зі зброєю в обмін на двійку для мене …

Він погодився, так як на той час відносини вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені нічого вже не хотілося робити …

І ось в листопаді я переїхала в свою двійку … З однією валізою … в порожні стіни … Я була така щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі …

Ми розлучені вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох кішок-сфінксів.

У мене чудові відносини з моїми дітьми.

У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період в моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки …

Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся помepти не завтра … Бо дуже хочу наздогнати все втрачене. (Надія).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *