Софія з доньками жила в Римі та вся родина вела благочестиве життя. Коли дівчат вбили, на той час старшій було 12, а молодшій 10. Софії вдалося виростити дівчат справжніми християнками. В той час відбувалися гоніння на християн. Імператор Адріан дізнався про Софію та її доньок. Тоді він намагався змусити родину зректися своєї віри, але жодна з них не погодилася на це. Тоді владика від люті наказав закатувати та стратити трьох сестер. Їх били батогами, різали ножами, кидали в полум’я, але непохитна віра дівчат допомогла їм пережити муки.
Софію залишили живою. Вона поховала дівчат та на їх могилі невдовзі померла.
Пізніше мучениць перенесли в храм святого Трохима недалеко від Страсбурга. Сьогодні це місце носить назву абатства святої Софії й там збираються паломники з усього світу.
Традиції в цей день.
За традицією, зранку потрібно поплакати, як Софія оплакувала своїх доньок. Таким чином захищали родину від бід, негараздів та хвороб на весь майбутній рік.
Обов’язково потрібно відвідати церкву, купити три свічки, одну з яких принести додому. Опівночі її запалювали та встромляли в каравай й сорок разів читають молитву на сімейний добробут. Вранці кожен член родини повинен з’їсти шматочок цього хліба, але сторонніх пригощати ним не можна.
Після церкви, жінки збиралися разом та ділилися таємницями, скаржилися на життя, виливали душу, а потім продовжували займатися повсякденними справами.
Молоді хлопці й дівчата йшли на вечорниці, щоб знайти собі пару.
Цей день вдалий для сватання, а ось з весіллям краще почекати до Покрови.
Дівчата, яких звуть, як мучениць, сьогодні відзначають іменини. Гуляння продовжувалось протягом трьох днів. Обов’язково потрібно було спекти пиріг на свято.
Народні прикмети в цей день.
Гримить грім — до тривалої та теплої осені.
Йде дощ в цей день, чекайте ранньої весни.
Журавлі відлетіли — до морозів на Покрову.
Зяблик прилетів 30 вересня, чекайте похолодання.
Їжак будує дім глибоко в лісі — до холодної зими.
Білка ховається високо протягом дня, чекайте лютої зими.
