Артема я зустріла в 30 років. До нього мені не дуже щастило з коханням. Кілька років жила з хлопцем, та він був зовсім не зрілим, постійно встрягав в якісь афери та зовсім не хотів заробляти. Я його любила, та врешті не витримала, адже мріяла про сім’ю й дітей, хотіла поруч мати надійну людину. 

Артем здавався повною протилежністю мого колишнього. Дорослий чоловік 38 років, успішний бізнесмен, впевнений у собі. Він вже також мав негативний досвід, два шлюби за плечима, двійко дітей від першої дружини. Та мені його навіть шкода було, коли розповідав, як йому з іншими жилося:

 – Ти зрозумій, моїх дружин лише гроші цікавили, вони мене не кохали. Все витягували, а навіть не намагалися вдома облаштувати затишок, жінка ж берегинею має бути!

Мені було шкода, що Артему довелося таке в житті пережити. І я вірила, що в нас життя складеться чудово. Адже понад усе я мріяла створювати сімейне гніздечко. 

І ось напередодні весілля до мене раптом прийшла мама. Вона гірко плакала:

 – Мамо, що сталося? Хтось помер?

 – Скасовуй весілля. Мені все розповіли.

 – Що саме?

 – Він поганий. І все, що тобі розповідав – не правда. Моя колега Люда знає його колишню, вона її далека родичка. Артем шість років знущався з неї, вона вдома наче у в’язниці жила, лише готувала й прибирала, а він сварив її щодня. А тоді залишив ні з чим з двома дітьми, бо знайшов іншу. 

 – Мамо, і ти в це віриш? Вона того й розповідає все це, бо заздрить. Може думала, що до неї повернеться!

Я не вірила в ці розповіді. І весілля наше відбулося. Пів року тривав мій ідеальний шлюб. А тоді я завагітніла і чоловіка наче підмінили. Вочевидь, він збагнув, що я нікуди не дінусь. Щодня він повертався додому і влаштовував мені скандал. То поприбирала не так, то вечеря не смачна.

 – Та що ж це таке, я думав, що хоч ти інакша! Така ж як інші, невже так складно постаратися для чоловіка?

 – Чого ти кричиш весь час, знаєш, що я вагітна.

Та йому було байдуже, та коли я це зрозуміла, було надто пізно. Я все вірила, що я й справді навчусь йому догоджати, то врятую наш шлюб. Думала, що й справді не надто стараюсь. 

Я народила, мені було вкрай складно. Чоловік зовсім мені з дитиною не допомагав. Рятувала лише мама. Вона й сказала якось мені мудрі слова:

 – Доню, це добре, що маєш дитинку! Але повір, часом краще бути самій, ніж з таким чоловіком! А я завжди буду поруч, хай би там що.

Та мені тоді й цього було замало. Я наважилась на дуже серйозний крок. Знайшла першу дружину Артема і домовилась із нею про зустріч, все ж Алла найдовше з ним прожила. Може щось підкаже. Її слова мене вразили:

 – Тікай від нього і не думай! Все буде лише гірше. Ще й зраджуватиме неодмінно.

 – Але ж я так стараюсь заради нього.

 – Послухай, ти хочеш, щоб твоя донька бачила такий приклад чоловіка? От я дуже шкодую, що раніше не розлучилась!

Моїй донечці зараз пів року. Нещодавно я зустріла колишнього. Він стверджує, що й досі мене кохає, і все переосмислив, коли я його покинула. Тепер має роботу і навіть автівку купив. Каже, що прийме мене з дитиною разом. 

І я збираюсь піти від чоловіка. Та мені дуже страшно. Можливо, все ж можна змінити таку людину, як ви гадаєте? Я так мріяла про нормальну сім’ю.