Романович

– Сергію, синку, не для того я тебе, ростила, ночами не досипала! Не шарпай мого материнського серця! Припини зустрічатися з Настею! Віра Петрівна важко опустилася на кухонний стілець і театрально схопилася за серце. Від її слів син Сергій остовпів. – Мамо, ти що? Ти ж учора казала, що вона тобі подобається! – розгублено спитав він. … Читати далі

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми поки що поживемо в моїй кімнаті. Не хвилюйся, ми скоро одружимося. – А як же Тамара? – Маргарита Іванівна не могла більше мовчати. – З нею ми оформимо розлучення, я вже вирішив. І, будь ласка, … Читати далі

– От тільки не кажи, що знову йдеш до мами! – гаркнув Степан, кидаючи на стіл ключі. – І що, як йду? Там хоча б хтось мене вислухає, – Марічка одягала пальто, в очах – сльози. – Ой, звичайно! Мама твоя ще й поради цінні дасть! Та я краще в кафе посиджу, ніж з нею … Читати далі

– І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. Іван завжди був чоловіком видним – високий, плечистий, з добрим голосом і світлими очима. Жінки на нього завжди задивлялися, а він тільки знітився, як дитина. Був добрим, чесним, роботящим. Але … Читати далі

Валентина завжди вважала свій шлюб вдалим, а сім’ю – дружною. Чоловік, Максим, був керівником відділу у солідній фірмі, сама вона викладала у медичному коледжі, їхній десятирічний син навчався у школі та займався спортом – відвідував секцію дзюдо. Жили у своїй квартирі, в достатку, мирно. Але на дванадцятому році шлюбу все змінилося. – Макс, не забудь … Читати далі

Мій день народження завжди був особливим, але цього року я сиділа сама, переглядаючи старе сімейне відео, де ми з чоловіком Іваном радісно святкували перший рік нашої доньки Оленки. — Мамо, ми з татом скинули тобі по 1000 гривень за той торт, що ти замовила! — сміялася Оленка в слухавці, але я відчувала, як тривога стискає … Читати далі

– Наталко, просто підпиши тут і тут, – Марина, третя батькова дружина, посміхалася тією особливою усмішкою, яку я навчилася розпізнавати ще підлітком. – Що я підписую? – Припини, – батько постукав ручкою по столу. – Звичайна формальність після відходу бабусі. Бабусі Віри не стало сорок днів тому. Я досі прокидалася ночами й тяглася до телефону … Читати далі

– Ото невдало Марічка заміж вийшла, не щастить так не щастить, – казали в селі люди. А Василь ці пересуди слухати не міг, вважав себе винним, що все так склалося. Василь – чоловік спокійний, працьовитий, трохи мовчазний, з добрими очима. Він жив у тій самій хаті, в якій народився. Йому вже й шістдесят минуло, а … Читати далі

– Ларисо, ну ще трохи, давай, – Гліб підбадьорював дружину, яка ледь волочила ноги. Кожен її крок здавався останнім зусиллям перед повною знемогою. Хвороба висмоктувала її сили, немов невидимий вампір, поглинаючи залишки енергії. Гліб періодично поглядав на неї з винуватим виглядом, але його очі видавали зовсім інше: холодний розрахунок і тверду рішучість. – Я більше … Читати далі

– Ви знову не витерли раковину після вечері, Аліно, – тихо, але з металевою ноткою в голосі промовила Раїса Петрівна, стоячи в дверях кухні. Аліна повільно обернулася. В одній руці в неї був кухоль із недопитим чаєм, у другій – телефон, на екрані якого зависав чат із колегою. На годиннику – 22:47. – Раїсо Петрівно, … Читати далі