Романович

– Наталко, просто підпиши тут і тут, – Марина, третя батькова дружина, посміхалася тією особливою усмішкою, яку я навчилася розпізнавати ще підлітком. – Що я підписую? – Припини, – батько постукав ручкою по столу. – Звичайна формальність після відходу бабусі. Бабусі Віри не стало сорок днів тому. Я досі прокидалася ночами й тяглася до телефону … Читати далі

– Ото невдало Марічка заміж вийшла, не щастить так не щастить, – казали в селі люди. А Василь ці пересуди слухати не міг, вважав себе винним, що все так склалося. Василь – чоловік спокійний, працьовитий, трохи мовчазний, з добрими очима. Він жив у тій самій хаті, в якій народився. Йому вже й шістдесят минуло, а … Читати далі

– Ларисо, ну ще трохи, давай, – Гліб підбадьорював дружину, яка ледь волочила ноги. Кожен її крок здавався останнім зусиллям перед повною знемогою. Хвороба висмоктувала її сили, немов невидимий вампір, поглинаючи залишки енергії. Гліб періодично поглядав на неї з винуватим виглядом, але його очі видавали зовсім інше: холодний розрахунок і тверду рішучість. – Я більше … Читати далі

– Ви знову не витерли раковину після вечері, Аліно, – тихо, але з металевою ноткою в голосі промовила Раїса Петрівна, стоячи в дверях кухні. Аліна повільно обернулася. В одній руці в неї був кухоль із недопитим чаєм, у другій – телефон, на екрані якого зависав чат із колегою. На годиннику – 22:47. – Раїсо Петрівно, … Читати далі

На новому місці робочий стіл Дарини опинився поруч зі столом чоловіка приблизно її віку, який зовні був не дуже симпатичний. Він був невисокий, із помітним животиком і круглим обличчям. Очі його для чоловіка були надто великі, а дрібні зуби їй ніколи не подобалися. Кажуть, це ознака злості й дріб’язковості, вона це десь читала. Але незабаром, … Читати далі

— Тобто ти справді вважаєш, що відпустка в Туреччині важливіша, ніж допомогти моїй мамі? — голос Ігоря бринів, мов натягнутий дріт. Аліна відвернулась від вікна, спостерігаючи, як весняний дощ зухвало лупцює скло. Вона була у домашній футболці з пучком на голові, але з обличчям генеральної директорки у день скорочень. — Так, Ігорю. Саме так. Туреччина … Читати далі

Клавдія Семенівна не раз хитала головою, звертаючись до молодшої доньки Варвари: – Справа твоя, звісно, але цей Гнат мені не до вподоби. Зовсім не до вподоби! Варя лише відмахувалася: – Мамо, він не тобі наречений, а мені! Я за нього йду, а ти з татом живеш душа в душу. Я на весілля вас обох покличу … Читати далі

Надя була ще зовсім малою, коли тато зібрав валізу і пішов. Вона тоді стояла в коридорі в піжамі, тримаючи у руці свого плюшевого зайця. – Тату, а куди ти йдеш? – запитала тихо. – Я скоро повернусь, сонечко, – збрехав він, нахилившись, щоб поцілувати її в чоло. Він не повернувся. Не в тому значенні, як … Читати далі

“Приїхати несподівано в гості до свекрухи, – подумала Світлана після розмови з чоловіком, – це єдиний спосіб вирішити його проблему”. А проблема була в тому, що після одруження минуло вже дев’ять місяців, а свекруха і невістка так і не були знайомі. Світлану це не напружувало. А от її чоловіка ця ситуація засмучувала. І врешті-решт, він … Читати далі

– Такого діда ще пошукати треба, він же за батька і за маму зовсім Сашкові став, – хвалили Микиту односельці. У селі за річкою та старими липами, стояла хата з білими віконницями. Біля неї – стара криниця з журавлем, а під вікнами – чорнобривці. Там жив дід Микита. Самотній, але не сам. Бо з ним … Читати далі