Поки мама жива – ми діти…

– Доню, прийшла б у вихідні. Давно з тобою не гуляли. Походимо по крамницях, купимо щось смачненького! Чи тебе твій ірод не відпустить? – Ну чому ж не відпустить, мамо? – Ірина знала, вказувати матері на те, що її чоловік зовсім не ірод, марно. А тому просто пропустила повз вуха її зауваження, – прийду, звичайно. … Читати далі

– Мамо, ти не знаєш, чого це тато наші з Льонькою кімнати рулеткою вимірює? – Запитала у Наталі її дочка Вероніка. – Поняття не маю, – відповіла вона. А коли дізналася, остовпіла…

– Мамо, ти не знаєш, чого це тато наші з Льонькою кімнати рулеткою вимірює? – Запитала у Наталії її дочка Вероніка. – Поняття не маю, – відповіла мати. – Може, нарешті вирішив зробити ремонт? – Та ні, він щось усе бурмоче: «Поміститься – не поміститься». Зі своєю ідеєю Георгій ознайомив дружину увечері. – Послухай, Наталя, … Читати далі

Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка Оленка є, і то дівчина живе в місті, в село навідується не часто. Хата у Ганни – стара, дерев’яна, але міцна. Під вікном – липа, посаджена ще її чоловіком Миколою, коли вони лише побралися. Самій зібратися на ту липу, щоб наламати гілок, Ганні було не під силу, тому вона взяла кілька зелених віт у сусідки, і подякувала. – Ганно, а як ви святкувати збираєтеся? Вже щось приготували? Якщо ні, то я вас усім пригощу, бо і голубці зробила, і борщику зеленого зварила, – запропонувала Марія, сусідка років на двадцять молодша

– Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка Оленка є, і то дівчина живе в місті, в село навідується не часто. Село Верхівці … Читати далі

Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. – Мамо, не звертай увагу, у неї просто такий характер, – заспокоював Ігор. – Нічого, притремося. Марія й справді старалась не брати до голови те, що невістка її недолюблює. Але як бачила, що Настя гримнула шухлядою чи мовчки вийшла з кімнати, коли та щось питала – було неприємно. Невістка постійно мовчала і лише скоса дивилася

– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. Марія – 65-річна жінка, давно вдова. Син Ігор жив у місті, але зараз обставини змінилися, і він перебрався з міста назад у село, бо після скорочення втратив роботу, і привіз із собою … Читати далі

– На побачення знову?! Мені соромно за тебе перед чоловіком і його батьками

– Це мій дім, – почала говорити вона, і всі замовкли, втупилися на неї. – І ви не маєте права мене ображати і принижувати. Якщо вам не подобається моя поведінка, то можете просто зараз збирати свої речі і з’їжджати. А якщо вас щось не влаштовує, то подивіться для початку на себе. Марина виховувала дітей одна. … Читати далі

А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш – не їдь, я тебе не змушую, – спокійно відповів Павло. Лариса на хвильку задумалася, а потім таки сказала, що ні, вона теж поїде. Відпустити самого чоловіка вона не могла, бо добре знала, що там може статися те, чого вона найбільше боялася – Павло там з своєю Надією побачиться, а тоді важко сказати, що далі буде

– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш … Читати далі

Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та гроші забирає, а я все сама та сама. Проблема була проста: Ганна хотіла, щоб усе в господарстві було чітко й вчасно. Петро ж жив так, як йому виходило, поспішати кудись він не любив

– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та … Читати далі

Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу

– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча … Читати далі

О, я тут і місце для диванчика знайшла, – раптом заявила мама, вказуючи на куток в кухні. Я не планувала ставити тут диван. У мене є ліжко в спальні, – розгублено кажу, ще не розуміючи, до чого мама клонить. – Ліжко для тебе. А де я спати буду? – каже мама. – Ти ж не думаєш, що я маючи доньку з такою гарною власною житлоплощею, залишуся жити з бабусею. То ж доню, ти мусиш маму прийняти до себе. Мама скривилася, а я просто не знала, що мені на це їй сказати

– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема, а ти вже свою квартиру маєш! І яку гарну! Це нічого, що однокімнатна, але ж студія. Подумати тільки, як гарно зараз будуть – і кухня велика є, і стіл є де поставити, і спальня, нехай маленька, але затишна. Мама ходила по … Читати далі

Іду у нове життя, намагаючись не штовхати мішок сміття, що нагадує про старе

– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати говорити. З того боку тут же пролунав нетерплячий голос. – Настя, ну що там? Зв’язок поганий, не чути тебе майже. – Та я тут захворіла. Ти коли додому? – Ну, зараз я з пацанами зайшов у бар після роботи, так що … Читати далі