Романович

– Софіє Андріївно, теща моя дорога, матусю моя! – благав Вася телефоном. – Приїжджай до нас, будь ласка, сил моїх більше немає! – Знову у Юльки заскоки – селера та яблучка на вечерю. Риболовля під забороною, у гаражі з мужиками посидіти не дає, дітей засмикала своїм суворим вихованням. Загалом SОS – врятуйте наші душі. – … Читати далі

– Олено, слухай, я ось подумала … – З цих слів у Ольги завжди починалося щось неприємне. Прямо, як у стоматолога: тільки рота відкриє – вже відчуваєш, що буде боляче. Олена підняла очі від кухля кави й дивилася на сестру. Та сиділа на її кухні – не скромно, а як господиня: одна нога під себе, … Читати далі

– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком здалеку спробувала розпочати розмову з чоловіком. – Ой, вибач, кохана, я щось на роботі зовсім закрутився, і вже кілька днів не говорив з мамою. Ти спробуй з … Читати далі

Уляна поставила чашку кави на стіл і потягнулась до ноутбука. За вікном шумів ранковий двір: мами з візочками, чоловіки, що поспішали на роботу, діти, які бігли до школи. Звичайний понеділок, з якого починався робочий тиждень. — Слухай, у мене тут думка з’явилася, — Уляна глянула на Павла, який лежав на дивані, уткнувшись у телефон. — … Читати далі

– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як тобі це пояснити, але не можу я по-іншому. Марині Сергіївні потрібна моя допомога. І я … Читати далі

– Знаєш, Дмитре, я йду, – сказала Ірина, укладаючи у валізу светр та фотографію доньки. Її голос тремтів, але руки не підводили – рухи були точні, ніби завчені. – Ти що, з глузду з’їхала? – Дмитро, що сидів на кухні з газетою, підняв голову, і його обличчя спотворили суміш недовіри та страху. – Ти ж … Читати далі

Настя з Іваном були на сьомому небі від щастя, в них скоро буде малюк! І ось з’явився довгоочікуваний синочок Єгорка. Бабуся, мати Івана, як побачила онука, то з того дня й не злюбила: на Івана він був зовсім не схожий: біленький, весь у Настю. Свекруха одразу винесла свій вердикт: – Нагуляла! У нас таких зроду … Читати далі

Заграла мелодія на телефоні. Дзвонила подруга. Крім неї ніхто і не дзвонить: – Ольга, слухай! – Почала та без передмов. – Ти знаєш, що сусід мій продав свій котедж. Отож заселився туди новий господар. Звати – Микита Геннадійович. На вигляд років п’ятдесят. Якийсь неохайний… – Рита, в сенсі, неохайний? – Не голений, одягнений не свіжо… … Читати далі

– Ніно Андріївно, – сказала невістка втомлено, – пригляньте, будь ласка, за онуком, поки я виперу увесь його одяг та пелюшки. Ніна Андрієва натішитися не могла своїм маленьким онуком. Вона акуратно тримала його на руках і тихо наспівувала колискову, поки малюк, якого вона обожнювала, солодко спав. Раптом двері тихенько відчинилися, і в кімнату навшпиньки тихесенько … Читати далі

– Про це і мови не може бути, сам подумай. У нас діти, ми не можемо її до нас забрати. Олексію, ти що, готовий заради своєї матері потіснити у комфорті своїх дітей? – улесливо говорила Наталка, погладжуючи чоловіка по плечу. Олексій мовчав, не вистачало рішучості прийняти рішення. З однієї сторони він пообіцяв матері, що забере … Читати далі