Романович

– Ніно Андріївно, – сказала невістка втомлено, – пригляньте, будь ласка, за онуком, поки я виперу увесь його одяг та пелюшки. Ніна Андрієва натішитися не могла своїм маленьким онуком. Вона акуратно тримала його на руках і тихо наспівувала колискову, поки малюк, якого вона обожнювала, солодко спав. Раптом двері тихенько відчинилися, і в кімнату навшпиньки тихесенько … Читати далі

– Про це і мови не може бути, сам подумай. У нас діти, ми не можемо її до нас забрати. Олексію, ти що, готовий заради своєї матері потіснити у комфорті своїх дітей? – улесливо говорила Наталка, погладжуючи чоловіка по плечу. Олексій мовчав, не вистачало рішучості прийняти рішення. З однієї сторони він пообіцяв матері, що забере … Читати далі

– Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз є певні фінансові проблеми, і ти міг би допомогти мені їх вирішити, а ти всі гроші вклав у цей нікому не потрібний дім, – заявив нам син, який приїхав, щойно дізнався, що ми з чоловіком придбали дім за містом. Мій чоловік … Читати далі

– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у неї дочка занедужала, треба було б підмінити. Зараз сяду в нічний поїзд і рано вже вдома буду. Там переодягнуся і вийду на роботу. – Ніч не спавши? … Читати далі

Повертатися додому не хотілося, навіть після важкої другої зміни. Адже там на нього чекає молода дружина. Дивно якось звучить. Ось тільки для Кості це не диво, а реальність. – Навіщо я одружився з цією красунею? Й року не минуло, а ми вже ненавидимо одне одного. Зараз прийду додому, а там поїсти нема чого і на … Читати далі

– Коли ми переїжджаємо? – схвильовано поцікавилася Ніна. – Мені потрібно завершити купу справ. – Ми? – Максим здивовано втупився на дружину. Розплившись у кривій усмішці, чоловік повільно промовив: – Ми нікуди не переїжджаємо. Я їду. А ось ти залишаєшся. – Я чогось не розумію? – жінка розгубилася. У сенсі, він їде один? А як … Читати далі

— Вєрочка, відкривай, це свої! — голос родичів дівчина впізнала одразу. — Тітко Зіно, що ви тут робите? — Ми приїхали на заробітки. Сама знаєш, що в нашій глушині все гірше й гірше. От ми з Петею вирішили поїхати в Київ, заробити грошей і дочці допомогти. — А жити де будете? У Києві ж витрати … Читати далі

– Слухай, Ліно… Тут мама каструлю нову принесла, – Олексій заглянув на кухню і почухав потилицю. – Сказала, що гарна, нержавіюча, німецька. – Дай вгадаю. Тепер ми їй винні? – Ангеліна навіть не обернулася, продовжуючи нарізати салат. – Ну… Загалом… так, – зам’явся чоловік. – Ще б чек приклеїла на кришку, щоб не забули, – … Читати далі

– А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до мене в квартиру. Ярослав стояв в домашніх тапочках і у фартусі, тож сказати, що це просто колега, який зайшов на чай, я не могла. Так випадково моя дочка дізналася, що я зараз у стосунках. Я це не приховувала спеціально, але і … Читати далі

Вода з крана ледь текла — рудувата, з неприємним запахом. Люда підставила чайник. За вікном швидко темнішало, квітневий вечір лягав на місто раніше звичного. Вона дивилась, як повільно наповнюється чайник, і думала: «Вісімнадцять років. Вісімнадцять років я п’ю цю смердючу воду — хоч би хтось фільтр поставив». — Людо, ти де поділась? — голос свекрухи … Читати далі