Автор Романович
Позавчора у мене був ювілей — 30 років. Свято вирішила відзначати вдома, бо з двома маленькими дітьми (4 роки і 2 роки) не дуже кудись підеш. Та й компанія була невелика — моя мама, куми, свекруха, ну і зовиця з… Продовжити читання →
Мілана ця одразу стала себе поводити в моїй оселі, наче вдома, наче вона тут господиня, а я її фрейліна. Син сказав, що поживуть зі мною, доки винаймуть квартиру. Я погодилася, не могла вказати йому на двері. Але виявилося, що мені… Продовжити читання →
Свекруха приїжджала до нас, як на курорт. Спершу лише на вихідні, а згодом заявила, що в нас місця достатньо і її присутність нам лише на користь. Микита мовчав, але це і зрозуміло – мама. Я також намагалася, їй Богу намагалася…. Продовжити читання →
Цей будиночок в Італії дістався мені у спадок від маминої двоюрідної сестри. Вона дуже давно туди виїхала, вийшла заміж, прожили вони там із чоловіком усе життя. Дітей власних у них не було, і одна я до неї в кінці їздила… Продовжити читання →
На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала: — Доню, це останній конверт. Відтепер будуть тільки подарунки внукам на свята і вам також, але тільки на якісь дати… Продовжити читання →
– Мамо, сьогодні вже кінець місяця, а 10 тисяч гривень на карту так і не прийшли, ми без них не витягнемо! — мій голос тремтів, але мама відповіла мені таке, що я тепер не знаю, як жити далі. Вона в… Продовжити читання →
— Орисю, можна я до тебе буду ходити їсти, коли в мене буде можливість? У мене очі полізли на лоба, коли я це почула від колишнього чоловіка, який привів нашу донечку. Вона провела з ним вихідні. — Справа в тому,… Продовжити читання →
Сестра з міста надіслала нам в село поштою велику коробку перев’язану скотчем. Я ж до останнього надіялася, що це подарунок племіннику на день народження. Відкривши дома я побачила пару вицвілих чоловічих футболок, дві сукні з противним запахом парфумів і багато… Продовжити читання →
— То ось, чого ви живете постійно в цих злиднях! — вигукнула я, побачивши, в яких умовах живуть мій син і невістка. Я вперше приїхала до них у гості після весілля. Ну як весілля – розпису. Одружилися вони пів року… Продовжити читання →
З тазика на столі майбутніх сватів на мене дивилася ця субстанція, про існування якої я давно забула і ніколи б не згадала! Як це можна їсти??? Більше нічого не було. Взагалі! Оце і пляшки. — Пригощайтеся, — весело щебетала Оксана…. Продовжити читання →