Автор Романович
— Яке ще розлучення? А хто платитиме кредит мого сина?! — кричала мені в обличчя свекруха. Валентина знервовано витрусила вміст гаманця на кухонний стіл. Перерахувала купюри. Потім ще раз. Руки тремтіли. — Не може бути! — вигукнула вона й схопила… Продовжити читання →
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі, сидів Антон. Його мешти виблискували так, ніби він щойно вийшов із салону, а не приїхав у село до матері яка… Продовжити читання →
Лариса поспішала додому. Вона мала хорошу новину для чоловіка, та що там хорошу, просто чудову! Вона зайшла дорогою в магазин і купила ігристого. – Зараз приготую вечерю, посидимо… – мріяла Лариса. – Миколо, я вдома! – гукнула вона, зайшовши в… Продовжити читання →
Надія застигла на місці, ніби її облили крижаною водою. — Що ви зараз зробили?! – голос її здригнувся. – Ви залізли в мою сумку?! Людмила Аркадіївна повернулася, навіть не зніяковівши. На обличчі – спокій і якась поблажлива втома. — Чого… Продовжити читання →
— Ну подруго, і налякала ж ти нас усіх! Що це ти надумала, Олено? Чого терпіла стільки часу? А якби не встигли тебе довезти? Олена, яка була ще дуже слабка після перенесеної операції, лежала на ліжку бліда, з синюватими губами… Продовжити читання →
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли та де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за такі новини? Вадим не казав, що збирається одружитися з нею…. Продовжити читання →
Наталя повернулася з роботи трохи раніше, ніж звичайно, строга начальниця відпустила її з нагоди Дня Народження – 45! А вже завтра іменинниця разом із чоловіком вирушать на море. Увійшовши до своєї кімнати, Наталя знайшла на ліжку ляльку, стару ляльку, про… Продовжити читання →
– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? Вадим – це чоловік Олі та, відповідно, зять Олени Борисівни. – Я від нього пішла…. Продовжити читання →
– Бабо! Накривай на стіл, голодний я! – Закричав командним голосом Дмитрик, ледве забігши у двір. Він чув як батько, повертаючись додому, просив вечерю у баби. За ним і повторював. – Вже стоїть все Дмитрик, давно тебе чекає, все вже… Продовжити читання →
Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала з собою свою дочку з її дітьми, від чого я,… Продовжити читання →